Кілька років тому колишній голова Закарпатської держадміністрації зізнався, що у своєму житті переміг онкологію.
Після важкої хвороби помер відомий український політик Геннадій Москаль на 74 році життя. Про це повідомив народний депутат Микола Княжицький у Facebook в неділю, 17 березня.
Реклама
“Після важкої хвороби помер Геннадій Москаль. Вічна памʼять. Співчуття родині. Він займав багато державних посад, був справжнім патріотом і людиною талановитою”, – написав він.
Княжицький додав, що під час Революції Гідності саме Геннадій Москаль попереджав журналістів телеканалу Еспресо про плановані напади на новостворений канал Майдану, а згодом оприлюднив плани влади Віктора Януковича про знищення патріотичних медіа.
Геннадій Москаль народився 11 грудня 1950 року в селі Задубрівка Заставнівського району Чернівецької області. Генерал-лейтенант міліції, кандидат юридичних наук, доцент, народний депутат України VI і VII скликань від ВО Батьківщина.
Із 5 березня по 15 липня 2015 року був керівником Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.
Із 15 липня 2015 по 11 червня 2019 року обіймав посаду голови Закарпатської ОДА.
Ось що про Геннадія Москаля написав Юрій Луценко – екс-генпрокурор :
Сьогодні о 6 ранку помер генерал МВС Генадій Генадійович Москаль.
Він прожив яскраве життя.
Профі. Оригінал. Українець.
Я знав його з 2005, коли він сильно допоміг відновити роботу кримінального блоку та й взагалі, зрозуміти виклики системи.
Саме він дав мені головну пораду: ЮВ, зараз всі вам казатимуть, що такого розумного міністра ще не було. Вони всім це кажуть. Гоніть цих паркетних генералів до беніної мами, беріть капітанів і майорів. І тільки з Карного розшуку.
Сцена1.
Москаль – мол лейтенант карного розшуку в гірському районі Чернівецької області. Для перевірки жовторотому дали «висяк» – вже рік як нерозкриту крадіжку кози. Через тиждень Москаль набрав кості на мясокомбінаті, розклав їх у лісі і з понятими склав Акт про невинно убієнну козу невстановленими вовками.
Далеко піде! – сказало начальство.
І організувало другий виклик: прийом відомої циганки, яка мала цех по варці дурі і довідку з психдиспансера. Правило прийому божевільних просте: мовчи, тоді за годину закінчиш. Якщо вступиш у діалог – буде 3-4-5 годин.
Циганка зайшла з 6 дітлахами і криком ще з порогу рвс. Старики сищики засікли час.
Через 15 хв циганка з криком вискочила з кабінету. І більше, до речі, ніколи не появлялася.
Старики зайшли в кабінет. Лейтенант Москаль сидів на столі і затято гавкав.
«Лом ломом вишибають» – з кривою посмішкою сказав майбутній генерал бувалим операм.
Сцена 2.
Розквіт кучмізму, розпал акцій протесту проти вбивства журналіста Гонгадзе. Міністр Кравченко категорично проти призначення на його місце Москаля. В присутності Кучми навть стріляв у бік Генгенича. Бо – неуправляємий.
Москаля сплавляють в Крим. Там він набуває величезної слави в боротьбі з бандитизмом. Взривають насмерть його заступника. Москаль вперто ходить з готелю до главку пішки і без охорони. Біля дверей вибухає урна. Пох, вперто робить своє.
ОЗУ СЕйлем розгромлено. Лідер Воронков і бригадири в тюрмі.
Сцена 3
2005 рік. Моя перша колегія в якості міністра ВС. 98 % керівників областей та районів знято з посад. В залі – нові начальники УВС та підрозділів центрального апарату.
Я озвучив їм лекцію про нову постмайданну політику, повагу до людей, скасування проценту розкриття тощо. Стримані аплодисменти.
Слово бере перший заступник міністра Г. Г. Москаль. «Менти, ви знаєте, що саме прозоре в світі?- зі своєю потойбічною усмішкою питає присутніх.
«Думаєте – скло? Хер вам, а не скло! Думаєте – кришталь? Хер вам, ні. Думаєте – брильянти? Ні, найпрозоріше в світі – ви, менти. Я вас …. Наскрізь бачу! Думаєте, похлопали і по кущах святкувати? Хер вам. Взяли ручки і записали мій телефон. Із завтрашнього дня з 6-00 по алфавіту областей по 15 хв – рапорт про події доби, з готовими версіями причетних до тяжких і особливо тяжких. І якщо моя версія виявиться точнішою – вам ппц»
Сцена 4.
2006 рік. Ющенко призначив Г. Г. Москаля головою Луганської області. Мер Алчевська ( звичайно, від ПР) довів до розмороження міста. Москаль в помаранчовій (!) курточці МЧС особисто лазить по теплотрасах тамкотельнях. «Вдячне» населення скандує «вонаранжевыхфашистов» і вішає навпроти готельного вікна губернатора помаранчеву кришку унітаза. Москаль викликає нач гувс області і каже: щоб населення оцінило нашу роботу, треба зачистити місто від бомжів і попрошайок з Росії. Генерал браво «щолкнув каблуками» і довів патрульним план – 5 бомжів на зміну.
Я в цей час, нічого про це не знаючи, читаю по ночам пошту трудящих.
Один лист – із Алчевська:
«Уважаемый ЮВ. Раньше я вас считала оранжевым фашистом, который служит США. Но все изменилось! Раньше мой муж приходил с комбината домой грязный, злой и пьяный. Материл меня и часто бил. Однажды я заставила его пойти выкинуть мусор. Он как был в трениках и тапочках, матерясь, спустился во двор. Но ведро упало в контейнер. Он залез туда за ним. П тут – милиция. И его спросили, кто он. Муж сказал – я здесь живу. А менты говорят, кто здесь живет, по бакам не лазает. Паспорт есть? Нет – бомж, марш в машину.
И вывезли моего мужа в Голую поистань. Вернулся он через неделю. С тех пор он всегда умывается и переодевается после работы, помогает мне по хозяйству и никогда не грубит.
Большое вам спасибо за работу милиции!!!»
Сцена 5.
2007 рік. Москаль – кандидат в депутати від Народної Самооборони. На теледебатах Шуфрич ядовито нагадує, як ГГ готував візит Кучми в Дніпропетровськ, зібрав усіх бомжів на баржу і сплавив їх по Дніпру.
Москаль без хвилини роздумів: « А що, Нестор, тільки тобі по всіх усюдах їздити зпа народні гроші? Бомжі що, не люди? Вони теж хочуть Дніпром проплисти, батька Тараса в Каневі побачити!»
Через тиждень Москаль урочисто відкрив в Ужгороді памятник «коляски, з якої в дитинстві упав Нестор і забився головою»
Сцена 6.
2016 рік. Москаль – глава військово-цивільної адміністрації Луганської області. Постійно на лінії зіткнення, раз навіть завіз мене,як радника Порошенка, інспектувати життя селища в лнр:)
В день виборів до нього з дзизом підходить група ватних жіночок і на всю площу кричать, що вони протестують – чому в бюлетнях немає путінської Єдіної Расії?
ГГ каже: неужели! Это действительно беспредел, наверное провокация Правого сектора. Но – ничего, дописывайте ручкой товарища Путина и все будет учтено. И всем своим подружкам перезвоните!»
Ватниці з криками ура масово і радісно йдуть робити бюлетні недійсними.
Сцена 7.
2018 рік. Голова Закарпатської ода Москаль дзвонить мені в Генпрокуратуру.
– Скажи Пороху, хай поверне мене на Донбас. Я не можу тут. Нема живої роботи, нахер нікого послати. Тільки «пане, доброго дня/ перепрошую, пане»
Він любив екстрем, вмів послати нах і відповісти ваті факом. Але день і ніч працюва для людей. Паливо, американський пологовий центр, підручники для шкіл, фортифікації, вода та хліб по прифронтових селах. За це його поважали і вороги.
Бачив особисто, як на окупованій території до нього збігалися люди і вірили кожному його слову.
Одного разу він з нашими дівчатами-депутатами, які привезли машину гуманітарки потрапив під артобстріл. Сховалися під стіну церкви.
Коли обстріл припинився, з церкви вийло 5 бойовиків лнр. Погляд очі в очі. Пауза.
– Проходь, Москаль, ми тебе знаємо. Ти хоч і бендара, але правильний.
За кадром – ще десятки таких історій. Ще сотні професійних досягнень генерала МВС, ім‘я якого наводило страх на бандитів і корупціонерів Чернівців, Дніпропетровська, Криму, Закарпаття, Києва.
Вічна Вам память, Генадій Генадійовичу…
