Прийшло з Криму.
Кримські реалії для Росії – дорогі пиріжки і відсутність сервісу. Ми поки в Криму на морі. Нас поселили, безкоштовно житло та їжа.
Всі гроші йдуть на ліки та проїзди. У Криму ненормальні ціни. Українські банки і карти заблоковані. Зняти не можу навіть в рублях. Користуватися грн заборонено, навіть тримати в руках, штраф Заоблочная.
В обміні валют курс невигідний, мені трохи знайомі і друзі зібрали суму тільки в грн. підкинули одяг і взуття.
А я поки грошима користуватися не можу, приїду в Україну знадобляться. Статусу біженців у нас немає, ми ні до кого по допомогу не зверталися. Живемо одним днем. Коли потрапимо на материк не знаю. Куди їхати не знаю. Де працювати і заробляти не знаю. Болить серце і голова.
Люди в Криму не задоволені новою владою. Кажуть пошепки, озираються, бояться, передають привіт Україні і українцям, говорять не ходили на референдум більшість, а татари категорично були проти, явка на референдум 97% – брехня!
Відпочиваючих дуже мало!!!! Ціни на всі космічні!!!! Месная люди мені раді, хочуть поговорити, потримати за руку, лише за те що я з України. Відпочивають в основному москвичі, незадоволені, плюються на Крим, на його рівень, сервіс, обслуговування, на ціни.
Кажуть за такі ціни ми звикли відпочивати в Туреччині та Греції, а тут просто заради спортивного інтересу. Ті хто приїхав через паром, керченський протоку, пережили тяжкості поїздки. Черга легкових машин досягає 500 одиниць, місцеві наживаються на нещасних мандрівників, які потрапили в пастку, підняли в 10 раз ціни на воду і пиріжки, люди змушені купувати.
Ось таке героїчне початок відпочинку для росіян, які поперлися до Криму. Пропускають тільки автобуси. Думаю, на наступний рік вони вже не поїдуть. Мені так видається, що Крим і Україна гармонійний союз у всіх напрямках. А Росії він цікавий як військово стратегічний об’єкт. А нам з донькою звичайно добре що мало людей, все море наше, нікого немає і відчувається що ми вдома в Україні.
Мобільний зв’язок українська, телеканали теж є українські, але здається війни кримчанам не минути.
Олена СТЕПОВА
