У першу неділю після Великодня Католицька Церква відзначає празник Божого Милосердя, який був встановлений святим Папою Іваном Павлом ІІ у 2000 році з нагоди канонізації святої монахині Фаустини Ковальської, апостолки Божого Милосердя.
Це свято тісно пов’язане із Воскресінням Господа Ісуса, адже Воскресіння Спасителя – це кульмінація об’явлення Божого Милосердя, що є найбільшим даром, який Небесний Отець робить людству у Своєму Сині; саме тому, Іван Павло ІІ забажав, щоб це свято відзначалось відразу у другу неділю Пасхи. Про це пригадав постулятор канонізаційного процесу святого Івана Павла ІІ монсеньйор Славомір Одер, який в інтерв’ю для Ватиканського Радіо, серед іншого, вказав на тісний зв’язок та гармонію між Папою Войтилою та Святішим Отцем Франциском щодо теми Божого Милосердя.
На переконання о. Одера, зв’язок двох Понтифіків у темі Божого Милосердя вказує на вчительську тяглість, яка їх єднає. «Вони обидва походять із ситуацій, позначених соціальними потрясіннями, історичними труднощами. І саме тому обидва Папи відзначаються людською чутливістю, історичним реалізмом та уважністю до людської гідності, до питань найубогіших», – мовив отець-постулятор, підкреслюючи, що власне це і становить об’єднавчий елемент двох понтифікатів щодо теми Божого Милосердя.
Журналіст Радіо Ватикану вказав на те, що милосердя не перекреслює справедливості, але її перевищує, про що роздумував святий Іван Павло ІІ в енцикліці Dives in Misericordia, вказуючи на те, що Церква покликана звіщати та проповідувати Боже Милосердя як найвищу форму справедливості у любові. Однак, часто люди розуміють те милосердя неправильно, думаючи, що воно є поблажливістю.
На це монсеньйор Одер відповів, що впродовж минулого століття ми мали нагоду стати свідками того, що означає людська справедливість без Бога, яка призводить до безчестя, відкинення людини, системи поневолення та заперечення людської гідності. «Без сумніву, не існує протиріччя між справедливістю та милосердям», – мовив на закінчення о. Славомір Одер, підкреслюючи при цьому, що милосердя передбачає прийняття та постійний процес зрозуміння людського серця.
