«Неймовірний букет благодатей», — так резюмував святкування у парафії Святих Йоакима та Анни у Фронт Роял, Вірджинія, США 4 червня митрополит Борис Ґудзяк. Цього дня він урочисто освятив церкву та вівтар для української католицької громади Філадельфійської архиєпархії, яка існує з 2015 року, а у 2021 році змогла придбати храм.
«За вісім років парафія, яка починалася як місія, і налічувала шість сімей, які прийшли на першу Божественну Літургію, через Хрещення прийняла 23 нових членів Церкви, молитовно попрощалася із двома померлими, а наступної суботи святкуватиме шосте вінчання», — зазначив о. Роберт Гітченс, який також служить парохом Українського Крайового Собору у Вашингтоні, округ Колумбія, і ректором Української Католицької Семінарії Святого Йосафата.
Зараз парафія налічує близько 50 сімей, має багато маленьких дітей, а о. Андрій Чорнописький допомагає о. Роберту в служінні.
«Двері нашої церкви широко відкриті для кожного, хто бажає знайти і відчути Ісуса Христа. Про це свідчать люди різних національностей та віросповідань, які прийшли до Святих Йоакима та Анни, щоб прийняти Господа, за українською традицією, та роблять цю Церкву своїм духовним домом і ділячись глибокою вірою з іншими», — поділився о. Гітченс.
«Освячення дому Божого має, зрештою, одну основоположну мету — це ви!», — сказав митрополит Борис до парафіян під час проповіді. «Щоб ви були у домі Божому, щоб запрошували інших, щоб вона була наповнена вщерть. Щоб ви усвідомлювали, що ваше духовне життя полягає в тому, щоб жити вільно, як сини і дочки Господа в Його домі».
Він наголосив, що благословення храму — це лише знак, лише початок, а насамперед, це покликання до місії. Архиєпископ попросив парафіян уникати спокуси розслабитися після досягнень, а брати на себе відповідальність стати місіонерами. «Діліться тим, що ви бачите, чуєте і відчуваєте», — сказав він, зазначивши, що церква — це не будівля.
«Коли ми молилися кілька місяців на парковці з наметом над вівтарем, у спеку та в холод, і ми не були менше Церквою, ніж сьогодні. Церква — це не будівля; це всі ми, свята еклесія, покликані Христом бути царським народом, священицьким народом і пророчим народом», — підтвердив у своєму слові о. Роберт.
Голоси парафіян
Елізабет Воллес: «Парафія Святих Йоакима і Анни — це парафіяльна РОДИНА в прямому сенсі цього слова. Кожного члена, від найстаршого до найменшої дитини, цінують, бачать, називають по імені та запрошують приєднатися до молитви, спільноти, праці, радості та часом терпінь. Парафія — це сім’я, яку Бог об’єднав через прекрасну Божественну Літургію, соборний спів і участь. Спільнота сумує та молиться разом у часи трагічної особистої втрати. Ми разом у свята. І у неділю. Ми святкуємо життя разом».
Девід Уоллес: «Після багатьох років в орендованій каплиці та місяців поза нею, Господь вирішив, що настав час для нас мати постійний дім, місце, щоб зустрітися з Ним у молитві та Літургії, через ікони, спів та ладан, через священне миро та освячену воду, а особливо через Його розбите Тіло і пролиту Кров. Будівлю нашої церкви символічно омили та помазали, щоб вона могла стати належним домом для перебування Святого Духа, справжнім храмом і іконою Воплочення, де ми можемо знайти спокій серед випробувань життя та дім.… Я молюся, щоб наш прекрасний храм, наш духовний дім, міг бути світочем і закликати всіх знайти місце відпочинку, миру, зцілення та радості в Господі Ісусі».
Діксі та Кріс Лейн: «Наша родина є католиками латинського обряду (парафіяни св. Івана Хрестителя), які також є сусідами парафії святих Йоакима та Анни. Ця церква стала великим благословенням для нашої родини. Отець Роберт та уся громада завжди радісні і привітні, коли ми приходимо на Літургії та беремо участь у заходах на парафії, і ми почуваємося як вдома. Наша сім’я радіє не лише справжньою Присутністю тут, у нашій дільниці, але й можливістю бути корисними для цієї чудової спільноти».
Відділ комунікації Філадельфійської архиєпархії УГКЦ
