Присутність священника серед військовослужбовців є надзвичайно потрібною, передусім самим військовослужбовцям — щоб заопікуватися їхніми душами. Духовні потреби в умовах війни зростають у багато разів. На цьому наголосив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі програми «Відкрита Церква» на ресурсі «Живого Телебачення», у четвер 29 вересня.
Відповідаючи на запитання, що змінює присутність священника серед військових, що він приносить із собою, Предстоятель УГКЦ пригадав досвід своєї служби у війську ще наприкінці 80-х років, на Луганщині.
На його переконання, місія капелана не обмежується лише звершенням Божественної Літургії.
Зі свого досвіду служіння військовим медиком у радянському війську Патріарх засвідчив, що військовослужбовці мають глибокі духовні потреби.
«Пригадую, як медик, я опікувався солдатами-новобранцями, які натирали жахливі рани на ногах: це були і фізичні, і моральні, і психічні страждання — вони не могли ходити, піти в їдальню, не зробити банальних речей… І в якихось моментах я трохи перевищив свої посадові інструкції і почав говорити з ними про певні духовні речі. Я бачив, що в солдатів — різних культур і національностей, були потреби вищого світу і вартостей. І тоді я пошкодував, що ще не є священником, що не можу в цей момент дати їм того, чого вони потребують. Бо один із них мені тоді сказав: „А ти можеш мене охрестити?“ Для мене, у тих обставинах у радянському війську, це був такий досвід суто релігійний…», — поділився спогадами Глава Церкви.
Читайте також: «Капеланське служіння — це не тільки обрядовість, це опіка над тією людськістю, у якій людина, воїн, мусить витривати у нелюдських обставинах», — Блаженніший Святослав
Зауважмо, попросив Предстоятель, що українське військо — багатоконфесійне. Тому, наголосив він, будь-який священник повинен подбати, щоб воїн — католик, православний, протестант, юдей чи мусульманин — у певний момент мав доступ саме до свого священнослужителя.
«Капеланське служіння — це не тільки обрядовість, це опіка над тією людськістю, у якій людина, воїн, мусить витривати у нелюдських обставинах. І звідси — необхідність високої професійності капелана, доброго вишколу і підготовки. Бо в парафії священник, зазвичай, не має таких викликів і потреб, на які натрапляє у військовому середовищі», — підкреслив Отець і Глава УГКЦ.
«Отож, завдання капелана — чувати над душею військовослужбовця, бути тим, хто зцілює рани, хто допомагає нашим захисникам під час війни залишатися захисниками миру. Це якісь дуже глибокі речі, які, з одного боку, потребують особистого осмислення, а з іншого — присутності і служіння священника у ЗСУ, зокрема під час теперішньої великої, повномасштабної війни», — підсумував Блаженніший Святослав.
Департамент інформації УГКЦ
