Мене часто дорікають за мій оптимізм. Щодня надходять повідомлення в личку про те, що я вживаю важкі наркотики, і під їх впливом пишу. Під кожним постом – коменти в дусі «все пропало», «автор ідіот». Я не реагую на подібні випади, рідко залишаю коменти. Я знаю, що доводити таким персонажам що-небудь безглуздо.
Кілька днів тому я вже писав, чому Україна переможе. Але мало хто сприйняв це всерйоз. Я був традиційно звинувачений в оптимізмі. Сьогодні я б хотів трохи пояснити свою позицію і проаналізувати поточні події, як кажуть, без оптимізму. І дуже прошу, прочитати всі пункти до кінця, це дуже важливо.
1. Перемога над РФ.
Щодня ми читаємо просто божевільна кількість вкидань. Чим нас тільки не лякали. І ядерною війною, і просто війною (з рос. Авіацією і флотом), деякі «аналітики» постійно годують нас сніданками щодо настання бойовиків. Наскільки я обізнаний, ще не збувся жоден такий прогноз. Не забувайте, що це – війна, РФ не буде поширюватися про те, коли почне черговий виток ескалації конфлікту.
Нас лякають страшною військовою силою РФ. Я не помилився, це ті самі сили, які майже 6 місяців, ціною великих втрат, брали кілька квадратних кілометрів території донецького АП?
Всі впевнені, що Путін не зупиниться ні перед чим і буде правити до самої смерті. Всього за рік його бажання перетворило Росію з суб’єкта міжнародних відносин, в країну-ізгой. Основні заощадження Путіна і його оточення лежать у Великобританії, Австрії та Швейцарії. Після Мінська-2 арешт всіх цих рахунків за продовження агресії не виглядає таким примарним.
Сучасні реалії чітко дали зрозуміти усьому світові, що рішення конфлікту або задоволення чиїхось потреб військовим шляхом – як мінімум, нерозумно. Набагато ефективніше вести економічну, дипломатичну та інформаційні війни. Так розпався СРСР і соц. табір, так були повалені режими Хуссейна і Мілошевича. Так буде повалений режим Путіна.
Природно, ніхто не заперечує що всі ці диктатори застосовували всі види воєн, від яких постраждали Кувейт, Хорватія, Косово, тепер ми. Але коли агресор діє самостійно, і за допомогою агентури – шансів на успіх немає. Адже світ живе не в 1937 році, і навіть не після 2 світової. В’єтнам став переломним моментом у розумінні війни, як способу досягнення власних цілей. У цьому й полягає головна проблема Путіна – він так і не зрозумів сучасних реалій.
Весь цивілізований світ об’єднався на сторожі світового порядку. Більше ніхто не буде закривати очі на Придністров’я, Абхазію та ін. Так, погано що світ розбудили ми. Що гинуть наші військові, цивільне населення. Але якби ми цього не зробили, більше ніж упевнений, стали б частиною неоімперської РФ.
Запорука успіху у війні з РФ – це мінські угоди, санкції, реформи. Всі ці компоненти були б неможливими без допомоги Європи та США.
2. Реформи і майбутнє України.
Найжахливіше, що в реформи вірить приблизно половина населення країни. Мало хто всерйоз вважає, що нам вдасться їх провести. Традиційно звинувачують владу в зриві реформ та крадіжці кредитних коштів МВФ. У таких випадках у мене виникає лише одне питання – а Ви точно громадянин України?
Україна де-факто під зовнішнім управлінням, у Кабміні – багато іноземців. Засоби МФВ контролюються теж іноземцями. У такій ситуації зірвати реформування країни, а вже тим більше щось вкрасти з траншей – нереально. Запитайте у словенців, поляків, сильно багато вони вкрали в 90-х, коли у них проходили реформи?
3. Валютна політика
Після втечі Януковича, в країні утворився критичний торговий дисбаланс. Не візьмуся судити про масштаби, але мінімальний рівень – 15%. Платежеспособнсть країни – дуже низька. Казна на 23 лютого 2014 року – порожня. В таких умовах потрібно вживати радикальних заходів. Масло у вогонь підлили російські та деякі найбільші українські банки, що влаштували цілу аферу на міжбанку. Це і пояснює різкий стрибок долара вгору. Мине не менше року, перш ніж курс валют повернеться до позначок 2011-12 років.
4. Чиновники, прокурори, судді, МВС
Один з популярних випадів «всепропальщіков» – саботаж люстрації. Вибачте, а яким чином вона буде ефективна, якщо на місцях все ще сидить партійна номенклатури та кадри часів Януковича? Проводити місцеві вибори зараз – не раціонально з точки зору великих витрат на їх організацію. Держбюджет на даний момент не може дозволити такого.
Наостанок хотілося б сказати, що все у нас вийде. Наші західні партнери дають нам можливість. Наше завдання – довести все до логічного завершення. Для цього потрібна єдність і адекватне сприйняття того, що відбувається. Зараз, на жаль, цього немає. З точки зору плюралізму думок – це добре. Але в умовах війни і слабкої економіки – вбивчо.
Я не буду сьогодні писати про Коломойського, пияцтво і порушення дисципліни в армії, про цілі та завдання деяких добровольчих батальйонів. З часом всі все зрозуміють. А я – буду писати. І якщо щось з написаного мною, не сподобається комусь із дніпропетровської ОДА – я закривати @ бальником не збираюся.
Коли людина доводить, що він – не редиска, знайте, що він – перша редиска на селі.
А без оптимізму жити не можна. Інакше можна просто збожеволіти. Здоровий і адекватний оптимізм – саме те, чого так не вистачає не тільки в житті, але і на війні, в мас-медіа та народних масах.
