Міністерство цифрової трансформації України оприлюднило офіційне роз’яснення щодо нового законопроєкту про публічні дані та державні реєстри, навколо якого в українському медіапросторі виникла емоційна дискусія. У відомстві запевняють, що документ не обмежує права громадян і медіа, а має на меті адаптацію законодавства до вимог Директиви ЄС 2019/1024.
Приводом для роз’яснення стали звинувачення з боку окремих лідерів думок та розслідувачів у нібито спробі «закрити дані» та допомогти посадовцям приховувати статки. У відповідь Мінцифра наголосила, що законопроєкт спрямований на юридичну синхронізацію з європейськими нормами і не змінює чинні гарантії доступу до публічної інформації.
Одним із ключових зауважень став міф про те, що позначка «не для повторного використання» нібито заборонить журналістам писати про майно посадовців. Міністерство пояснює, що поняття «повторного використання» (re-use) є технічним терміном права ЄС і не стосується обмеження доступу. Стаття 6 Закону «Про доступ до публічної інформації», яка регулює обмеження, не змінюється.
Ще один поширений міф стосується нібито звуження загального доступу до держреєстрів. За позицією Мінцифри, законопроєкт, навпаки, розширює орбіту відкритості: вимога обов’язкового оприлюднення поширюється на всю інформацію, якою володіють розпорядники. До відкритих даних вперше відносять дослідницькі масиви, а також інформацію, що зберігається у бібліотеках, музеях та архівах, що має полегшити роботу науковців та аналітиків.
Окремо у міністерстві спростували твердження, що норма про 20 робочих днів нібито суперечить принципу оперативності медіа. Строк відповіді на інформаційні запити від громадян і ЗМІ залишається 5 робочих днів. Показник у 20 робочих днів, передбачений Директивою ЄС, стосується лише внутрішнього терміну, протягом якого органи влади мають планово оприлюднювати нові масиви даних у відкритому доступі.
Мінцифра також нагадує, що законодавство й раніше не зобов’язувало розпорядників створювати нову аналітичну інформацію у відповідь на запити, і законопроєкт цього не змінює. Дані, які вже є в цифрових реєстрах і потребують лише технічного вивантаження, мають надаватися за стандартною процедурою.
Щодо побоювань про можливе масове прикриття держданих «авторськими правами», у відомстві зазначають: захист інтелектуальної власності третіх осіб є сталою вимогою європейського законодавства і стосується специфічних документів, як-от патенти чи науково-дослідні розробки. Вона не поширюється на бюджетні витрати, державні закупівлі чи декларації чиновників. Якщо орган відмовляє у доступі, посилаючись на авторське право, він зобов’язаний вказати конкретного правовласника.
Міністерство цифрової трансформації продовжило термін громадського обговорення законопроєкту до 10 липня 2026 року. Профільні спільноти, журналісти та ІТ-юристи можуть надсилати свої пропозиції та зауваження до цього часу електронною поштою або поштою на адресу міністерства.
У матеріалі HiTech Expert зазначається, що ситуація продемонструвала високу чутливість українського суспільства до будь-яких можливих обмежень свободи слова та прозорості. Автори вважають, що оперативна реакція Мінцифри, публічне роз’яснення юридичних термінів і продовження обговорення є важливим кроком у демократичній державі.
З технічного погляду реформа описується як необхідна для реалізації планів Мінцифри щодо розвитку цифрової інфраструктури, зокрема роботи десятків реєстрів на базі Дія.Engine та переходу до концепції проактивної ШІ-держави. Стандартизація термінів, таких як re-use, розглядається як умова майбутньої інтеграції України до єдиного цифрового ринку ЄС.
Водночас у публікації наголошується, що міністерству варто уважніше пояснювати складні юридичні формулювання з європейських директив, аби уникати непорозумінь. Продовження обговорення до 10 липня називають можливістю доопрацювати текст закону так, щоб одночасно захистити права розслідувачів і виконати вимоги євроінтеграції без шкоди для прозорості.
Джерело: Expert
