Навіть непрямі підрахунки зможуть дати розуміння, як це озброєння зміцнить потенціал ворога
Джерело: Defence Express
Очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов повідомив, що Росія від Північної Кореї має отримати ще 150 балістичних ракет KN-23, та ще по 120 одиниць 170-мм САУ М-1989 “Коксан” та РСЗВ типу M-1991; до цього ж рашисти отримали також по 120 одиниць згаданих типів САУ та РСЗВ.
На перший погляд й так виглядає зрозумілим, що в цій історії рашисти від північнокорейського режиму чучхе уже отримали та мають отримати доволі значну кількість озброєння. Але тут варто й порахувати хоча би орієнтовно, наскільки значне підсилення потенціалу тут може отримати РФ.
По балістичним ракетам KN-23, які РФ має отримати в кількості 150 одиниць, можемо взяти для порівняння цифри, які ГУР МОУ заявляло на кінець грудня 2024 року. Мова була про те, що на той момент рашисти мали в запасі лише 130 балістичних ракет до ОТРК “Искандер”, при цьому темп виробництва складав 40-50 одиниць на місяць.
Тобто іншими словами, Північна Корея має дати росіянам балістичні ракети в кількості, еквівалентній обсягу 3-4 місяців виробництва ракет “Искандер” на потужностях рашистського ВПК, або ж еквівалент залишку по “Іскандерам” на кінець минулого року.
Тут також можемо зробити поправку на той факт, що РФ дала Північній Кореї матеріали і документацію на виробництво ракет KN-23 для ударів по Україні, тобто в даному випадку КНДР в чомусь виступає своєрідним “філіалом” російського ВПК в сегменті ракетного озброєння.
Водночас щодо САУ М-1989 “Коксан” та РСЗВ М-1991 прямий еквівалент провести буде складно, оскільки тут мова про системи із калібрами, які не є стандартними для армії РФ. Якщо ж намагатись провести непрямий еквівалент, то можемо отримати таку картину.
“Коксан” – це найпотужніша для Північної Кореї система ствольної артилерії з калібром 170-мм, тому вже з цього можна виходити, що в строю армії РФ ця артустановка займатиме таку ж нішу, як САУ 2С7 “Пион” та 2С4 “Тюльпан”. А от якщо опиратись на дані The Military Balance 2024, то побачимо, що на початок минулого року рашисти мали в строю орієнтовно 125 САУ 2С7 “Пион” (включно з модернізованим варіантом “Малка”) та ще 160 САУ “Пион” на зберіганні, ну і також – 39 САУ 2С4 “Тюльпан” в строю та ще 160 одиниць на зберіганні.
Загалом по обом типам САУ налічувалось 164 одиниці в строюта 320 одиниць на консервації, і так виходить, що північнокорейські САУ “Коксан” складуть мінімум 50% від означеної чисельності по крупнокаліберній артилерії армії РФ. Тут також треба зробити поправку на те, що із своїх САУ “Пион” і “Тюльпан” рашисти ще з кінця 2023 року почали практику формування важких артбригад, яких планували створити мінімум п’ять.
Ну й окрім того – що росіяни можуть в своїх мотивах по САУ “Коксан” виходити із того, що вони так і так залежні від зовнішніх поставок боєприпасів, і що навіть 203-мм снаряди під 2С7 “Пион” їм довелось просити ймовірно в Ірану.
Що стосується РСЗВ типу M-1991, то ці системи із калібром 240 мм явно займають нішу між “Ураган” калібром 220 мм та “Смерч” калібром 300 мм. Якщо виходити із The Military Balance 2024, то на початок минулого року армія РФ мала в строю 200 РСЗВ 9П140 “Ураган”, 100 одиниць 9А52 “Смерч” та 20 “Торнадо-С”, ну й окрім того – 550 одиниць “Ураган” на зберіганні.
Якщо відштовхуватись від цього, то виходить, що 240 одиниць M-1991 від КНДР – це для росіян третина від загалом наявної кількості систем “Ураган”, або ж близько 25% від всіх наявних крупнокаліберних РСЗВ.
Наведене вище показує, що на даному етапі війні військова допомога від Північної Кореї для РФ суттєво змінюється: якщо мова була про стратегічне підсилення тільки боєприпасами, то тепер мова й про суттєве підсилення ракетно-артилерійським озброєнням також.
