Коли б мені колись сказали, що я в 42 роки народжу свою другу дитину – я мабуть що голосно б розсміялась!
Три роки тому я вперше почула про церковну клініку св. Луки, почула від подруги. На перший погляд, трохи дивні відчуття, адже я, як і більшість сучасних жителів нашого міста, з важкістю собі уявляла, як поліклініка може поєднуватись із церквою. Але це був лише перший погляд.
На той час мені було майже 40. Це такий вік, коли всі наші недоліковані та опущені захворювання молодості мало-помалу починають проявлятися. І ні, ти вже не можеш просто випити якогось порошку, чи піґулку, чи ще чогось, ні… Тепер ти усвідомлюєш, що твоє здоров’я в твоїх і Божих руках, бо ж я переконана – випадковостей в цьому світі не буває і навіть те, якого лікаря ти стрінеш в тому чи іншому закладі – певний Божий промисел.
На перший прийом я прийшла до Валентини Миколаївни (Казьмірук Валентина Миколаївна, головний лікар, акушер-гінеколог – ред.). Це – надзвичайно світла та приємна людина. Ми одразу ж знайшли спільну мову. Скажу чесно, за час, коли я почала активно піклуватися про своє здоров’я, бо ж зрозуміла, що маю з ним проблеми, я відвідала не одного лікаря, простояла не в одній черзі до кабінетів, купила та прийняла не один препарат, що мене надзвичайно виснажило.
Врешті, після декількох процедур, пані Валентина знайшла першопричину моїх проблем і знайшла вихід з цього. Цікаво, що стільки я не зверталася до інших дуже хороших спеціалістів – всі просто констатували, що так, там є пухлини, але їх усунути неможливо. Коли ж я звернулась до Валентини Миколаївни, вона мені перше, що сказала – все буде добре! Власне з нею ми вперше заговорили про Бога і від неї я вийшла з Біблією. Щоправда я її не так часто відкриваю, як би цього хотілось. Як і більшість сучасних українців, маю вкрай мало вільного часу, я навчаюсь (поступила до ВУЗу в 31 рік, бо в 17 не мала змоги) і в мене 4 дітей: двоє моїх і двоє сиріт – це діти сестри мого чоловіка, яка загинула в автокатастрофі.
Після декількох місяців нашого знайомства, Валентина Миколаївна запросила мене у поїздку на Святу Землю. І ми поїхали святими місцями. Зізнаюсь, я не можу назвати себе практикуючою християнкою, на жаль. До цього я ще не дійшла, але прикладаю чимало зусиль, щоби по можливості бути в храмі. Отож, після поїздки на Святу Землю, ми привезли з собою справжнє чудо – своє дитя.
Чесно, я абсолютно не планувала мати цю дитину. Попри ряд жіночих проблем, попри свою постійну зайнятість на роботі, зайнятість по дому і так далі, я чомусь «вчепилася» в цю вагітність, хоча по медичних прогнозах я не могла виносити дитину. Мені лікарі навіть 1% не давали на те, що я зможу виносити цю дитину. Проте Валентина Миколаївна вірила в мене і підтримувала. Коли в мене сталась кровотеча, мене направили в лікарню. Там зібрався консиліум лікарів і їхнє рішення було – тільки викидати. На той час плоду було 15 тижнів. Мене всіляко переконували в тому, що у мене немає шансів виносити цю дитину, оскільки був ризик повторної кровотечі, при якій я могла б і сама померти. Але я чомусь вірила в те, що Бог дасть мені потрібні сили та здоров’я, хоча й певний страх у мені також був. Адже вдома у мене діти і на кого їх залишати? Та Валентина Миколаївна мені сказала: «Якщо будуть наполягати, ходи сюди, до нас, ми тебе підтримаємо». І я виносила, і виносила до кінця!
Тут я проходила всі процедури. Це дуже зручно, немає «совкової» ментальності, що з такої по таку годину, з перервами на каву, з обов’язковою процедурою черги. Дуже втішило також, що тут призначають виключно те, що тобі потрібне, нічого зайвого, як це, на жаль, часто траплялося в інших поліклініках.
Я переконана, що Бог мені послав цю дитину і саме через неї я прийду до Нього. На маю думку, Церква повинна підтримувати медицину, адже як Церква служить душі, в свою чергу медицина – тілу. Як тіло не буде повноцінне без душі, так і навпаки, тому я вдячна Архієпархіальному управлінню УГКЦ за їхнє старання, їхню працю. На скільки я знаю, Церква ось тут поруч вже будує повноцінну лікарню. Що ж – це справді вражає!
Знаєте, що мені ще подобається – тут у людей є та ментальність, що потрібно піклуватися про своє здоров’я не коли «припече», але профілактично. Лікуючись тут, я часто бачила семінаристів, котрі приходили на обстеження. Цілком ймовірно, що вони здорові, проте раз у році приходять на медогляд. Ти турбуєшся про власне здоров’я, про своє майбутнє так, як Європа, Америка. Ввесь світ уже зрозумів, що краще попередити хворобу.
Я уже всім своїм близьким розповіла про цю клініку та про Валентину Миколаївну. Двоє моїх подруг, що довший час не могли мати дітей, прийшовши сюди – завагітніли.
На останок, хочу побажати, щоб клініка і надалі процвітала, розвивалась!
Не треба боятися ходити на медичний огляд. Це збереже вам і здоров’я, і кошти, адже огляд куди менше потребує зусиль та витрачених коштів, ніж лікування.
Світлана,
Мама та приватний підприємець
