Провести кілька діб в казенному приміщенні один на один з телевізором (а мені довелося) – це справжнє фізичне катування. Хлопці! Я, немолодий чоловік, який пережив сімох вождів, заявляю: такого телебачення у нас не було НІКОЛИ.
Клацаю пультом з інтервалом в 10 секунд. Старий фільм про війну. Клац. Новий фільм про війну (вже лизнули: всі поліцаї – українці. А що, були ще якісь?) Клац. Менти-бандити, грають жахливо. Клац. Із залу суду. Клац. Донецьк, війна, обов’язково хтось плаче. Клац. Ток-шоу, п’ятеро чоловіків кричать одночасно, розібрати нічого неможливо (і слава Богу, мабуть). Клац. Кіно про першу світову …
Скажіть, є ще в світі щось крім війни? На кого ми вихлюпнемо ці мегатонни ненависті, які в нас щодня закачують? На себе самих? Або нам покажуть на кого?
