Під горою воєнних злочинів Кремля може здатися, ніби утилізація строковиків відійшла на другий план, але російським сім’ям досі доводиться шукати своїх дітей і доводити їх причетність до бойових дій
Джерело: Defence Express
Участь російських солдат-строковиків у бойових діях стала стала відомою ще в перші години повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. І хоча російська влада спершу вперто заперечувала присутність строковиків у передових частинах російської армії, зокрема заявою Путіна від 5 березня того ж року, відео із молодими вбивцями, котрі “єхали на учєнія” змусили визнати очевидне.
Міноборони рф скоро оголосило, що вивело понад 600 військових строкової служби з території України. Однак новини про смерть строковиків продовжували надходити. Зокрема, щонайменше 14 матросів-строковиків загинули під час затоплення ракетного крейсера «Москва» у квітні, а тіло 19-річного Кирила Чистякова, який загинув у перші дні вторгнення, доставили додому лише в березні 2024 року.
З очевидних причин російська влада всіляко уникає розголошення даних про загибель солдат строкової служби у війні проти України. Багатьом доводиться розшукувати тіла своїх загиблих рідних роками. У випадку тих же матросів родичам довелося доводити через суд, що їхні діти померли саме під час бойових дій, а не “зникли безвісти”.
За підрахунками правозахисників, від початку повномасштабного вторгнення росія втратила щонайменше 1 426 солдатів віком до 20 років включно. Серед загиблих – щонайменше 159 російських строковиків. Це лише 100% підтверджені поіменні дані.
Що не дивно, переважна більшість загиблих військовослужбовців-строковиків були призвані із сіл і малих міст. Раніше Defense Express уже звертав увагу на те, що більшість “похоронок” припадає саме на депресивні регіони росії.
Фото ілюстративне
Більшість призовників опинялися в Україні, не підписуючи контракту на службу в армії: підписи у документах за них підробили. Наприклад, на війні в Україні загинули три строковики із Сахалінської області рф, які судилися з міноборони рф через підроблені підписи у контрактах. Це Віктор Батурин, Нікіта Молочковський та Нікіта Борисов.
Ці троє разом проходили строкову службу у військовій частині № 71435 у сахалінському селищі Лагунне з листопада 2023 року. У квітні 2024 року на їхні рахунки надійшли 300 тисяч рублів. Вони подали позови проти міноборони рф через підробку своїх підписів у контрактах, однак їх швидко відправили на бойові завдання, звідки вони вже не повернулись.
Загалом же рідні строковиків часто стверджують, що призовників зовсім не готували до бойових дій, а лише змушували марширувати, будувати та постійно прибирати плац. Крім того, багато новобранів не бачили зброї доти, доки не прибули в частини на кордонах з Україною.
Фото ілюстративне
«Чому їх навчали в армії? Фарбувати, штукатурити та строєм ходити. Автомат син тримав двічі за всю службу. І один раз — щоб сфотографуватися. Хто його відправив на війну? Хто відповість за це? Досі жодної відповіді немає», – зі слів Людмили Ханигіної, матері загиблого призовника Максима Ханигіного. Також солдатам не видавали вчасно і в достатній кількості необхідне обмундирування та засоби індивідуального захисту.
Більше того, рік тому Москва офіційно взяла курс на гарматне м`ясо, втричі збільшивши призов упродовж 2023-2026 років. Якщо у 2021-му кількість призовників складала приблизно 250 тисяч, тепер вони хочуть набрати 800 тисяч, паралельно збільшуючи строк призовної служби до двох років та змінюючи віковий ценз з 18–27 на 21–30 років.
російські військовоплонені, захоплені під час боїв на Курщині у серпні 2024 року. Архівне фото з відкритих мереж
У серпні 2024 року в ході масштабного прориву збройних сил України на територію Курської області росії саме солдати-строковики разом із підрозділами прикордонників опинилися на першій лінії російської оборони. Внаслідок боїв на Курщині десятки військових зс рф потрапили в український полон. Значна частина із них – солдати строкової служби.
Звичайно, для Кремля нехтування життям та правами своїх громадян задля задоволення своїх геополітичних апетитів далеко не вперше. Варто лиш згадати вже системні “позаштатні сходи боєприпасів” на голови бєлгородців чи винищення власних корінних народів.
Проблема строковиків це один із тих аспектів, про які варто наголошувати, особливо при спілкуванні з міжнародними партнерами, а також не забувати в контексті прихованої мобілізації в рф.
