Литовський завод Snaigė в Алітусі, який десятиліттями постачав холодильники на ринки СРСР та України, фактично припинив роботу. Підприємство зупинило виробництво, а 190 працівників отримують повідомлення про звільнення. Керівництво звернулося до суду з проханням завершити процедуру реструктуризації та відкрити справу про банкрутство.
Для Литви це означає втрату єдиного виробника холодильників у країнах Балтії. Бренд Snaigė («сніжинка» литовською) добре знали далеко за межами держави, а в Україні він був помітним гравцем на ринку побутової техніки у 2000-х роках.
Як створювалися холодильники Snaigė
Виробництво холодильників в Алітусі стартувало у 1963 році, коли холодильник залишався рідкістю для радянських родин: у 1962 році він був лише приблизно в 5 із 100 сімей у СРСР. Першого року на заводі зібрали лише 25 холодильників, причому перші моделі мали дерев’яний корпус. Перехід на звичні металеві корпуси відбувся через три роки.
Серед перших масових моделей були «Снайге-1М» і «Снайге-8». Уже до 1968 року підприємство випустило понад 100 тисяч холодильників, а зростання було дуже швидким: у 1975 році в Алітусі зібрали мільйонний холодильник.
У 1977 році завод увійшов до союзного об’єднання «Атлант», де головним підприємством був мінський завод, що й нині випускає техніку під цією маркою. З 1983 року холодильники з Алітуса почали офіційно експортувати за кордон.
Що сталося із заводом після розпаду СРСР
У 1990 році підприємство перейшло під управління Литви, а в 1992-му його приватизували та перетворили на акціонерне товариство. У 1995 році завод модернізували та відмовилися від використання старого фреону, який вважався шкідливим для довкілля.
За понад чотири десятиліття виробництва Snaigė досягла символічної позначки: у 2006 році на заводі зібрали десятимільйонний холодильник — через 43 роки після випуску перших 25 одиниць техніки.
Роль українського ринку для Snaigė
Одним із ключових ринків збуту для Snaigė стала Україна. У 2002 році компанія відкрила в Києві власну структуру, яка займалася продажами та сервісним обслуговуванням техніки.
У 2007 році в Україні було продано близько 165 тисяч холодильників Snaigė, і бренд посідав четверте місце за популярністю серед марок холодильників у країні. Того ж року загальний обсяг продажів компанії досяг рекордних 653 тисяч одиниць техніки.
Підприємство значною мірою жило за рахунок експорту: приблизно 95% продукції йшло на зовнішні ринки. Найбільшими напрямками збуту були Франція, Німеччина, Польща, Португалія та Україна. У 2019–2020 роках Україна поступалася за обсягами закупівель лише сукупному ринку країн Західної Європи, забезпечуючи близько п’ятої частини всіх продажів.
Чому виробник, що пережив СРСР, опинився на межі закриття
Фінансові труднощі накопичувалися поступово. Керівництво заводу пояснювало, що ринок побутових холодильників дедалі більше контролюють великі виробники з Китаю, Туреччини та Південної Кореї. Для відносно невеликого литовського підприємства конкуренція з такими гравцями ставала все складнішою.
Обсяги виробництва різко скоротилися. Якщо раніше на заводі збирали понад 15 тисяч домашніх холодильників на місяць, то у 2023 році — трохи більше 5 тисяч, а кількість працівників становила близько 300 осіб. У 2026 році випуск домашніх холодильників зменшився до 1,5–3 тисяч на місяць, а штат скоротився до 190 людей.
Восени 2022 року Snaigė звернулася до суду із заявою про реструктуризацію. За такою процедурою компанія продовжує працювати, а борги погашає за затвердженим судом планом. Завод намагався скоротити витрати, здавав в оренду вільні виробничі площі та поступово відмовлявся від випуску звичайних побутових холодильників.
Ставку зробили на іншу продукцію: холодильники для зберігання ліків та холодильне обладнання для бізнесу. Ідея полягала в тому, щоб замість сотень тисяч відносно недорогих домашніх холодильників виробляти менші обсяги, але більш прибуткової техніки.
Однак перехід на нову модель роботи не встиг принести результатів. У 2024 році виручка Snaigė становила близько 11,4 млн євро, тоді як чистий збиток перевищив 3,2 млн євро.
Борги, нові власники та крок до банкрутства
Загальна заборгованість перед кредиторами перевищила 12 млн євро. Частина цих боргів сформувалася ще за попередніх власників підприємства. У 2023 році компанію придбали нові литовські інвестори, однак старі зобов’язання залишилися.
Підприємству постійно бракувало обігових коштів, а отримати нові кредити було складно. У такій ситуації керівництво вирішило відмовитися від подальшої реструктуризації та звернулося до суду з проханням розпочати процедуру банкрутства. Остаточне рішення має ухвалити суд.
Завод в Алітусі, який пройшов через планову економіку, розпад СРСР і приватизацію, не витримав конкуренції з великими виробниками з Китаю та Туреччини. Після 63 років роботи історія Snaigė наближається до завершення у форматі банкрутства.
