Християнські родини покликані бути живим звіщенням

Лінда Ґізоні, яка очолює відділ у справах мирян Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, ділиться думками про Всесвітню зустріч сімей у Дубліні та внесок Апостольського напоумлення «Amoris laetitia» в життя християнських сімей

Як дружина і мати, але також і як співорганізатор. Саме такою буде участь у ІХ Всесвітній зустрічі сімей д-ра Лінди Ґізоні, Заступниці Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, яка разом з Ірландською Церквою займалася приготуванням цієї великої церковної події, що розпочнеться 21 серпня, а завершиться 26-го Святою Месою, яку очолить Папа Франциск.

У контексті цих подій та другої річниці motu proprio “Sedula Mater” Папи Франциска, яким було створено згадану Дикастерію, наш колега Алессандро Джізотті поспілкувався з д-ром Ґізоні, яка також поділилися думками про виклики, які стоять перед християнськими родинами в світлі Апостольського напоумлення «Amoris Laetitia».

Подвійний аспект участі

На подвійний аспект участі співрозмовниця нашого колеги звернула увагу, відповідаючи на перше запитання, що стосувалося очікувань від Всесвітньої зустрічі сімей. «Як сім’я, – сказала вона, – прагнемо пережити в Дубліні досвід слухання та спільності, аби поглибити та поділитися з родинами з усього світу темами щодо подружжя та сім’ї, що допоможуть нам оновити усвідомлення того, яким великим даром для нас самих є сім’я. Сподіваємо також почерпнути оновлені сили для того, щоб долати часто складні виклики щоденного життя, добре відомі кожному з нас».

Лінда Ґізоні зауважила, що ці очікування не є далекими від очікувань, пов’язаних із її роботою, й вона сподівається, що зустріч в Дубліні буде «благословенним Господом всецерковним досвідом, в якому в центрі уваги буде поставлений не порядок денний, нав’язаний мас-медіа і керований зовнішніми факторами, але сім’я, як дійсний ресурс, місце прекрасного та радості для її членів, для Церкви й для суспільства».

Фундаментальне значення свідчення

Тема зустрічі в Дубліні звучить: «Сім’я – радість для світу», а тому наступне запитання стосувалося того, як саме сім’ї можуть бути радістю для інших сімей, також і тих, які не живуть даром віри? «Якщо ми пам’ятаємо та оновлюємо усвідомлення того, що означає союз між чоловіком і жінкою, про дари, плоди й користі, які він приносить для дітей та родини, якщо в щоденному житті по-справжньому живемо своїм покликанням бути сім’єю, заснованою на любові, то стаємо живим свідченням, без зайвих слів», – відповіла представниця ватиканської Дикастерії в справах сім’ї.

Вона звернула увагу на те, що багатьом з нас траплялося черпати натхнення для здійснення родинних цінностей, коли ми захоплювалися прикладом сімей, які дійсно стараються жити любов’ю в усіх її вимірах, про які пише святий Павло в 13-му розділі першого Послання до Коринтян і які Папа Франциск коментує в четвертому розділі «Amoris laetitia». Тому, свідчення займає фундаментальне місце:

«Християнські родини не покликані за допомогою вишуканих промов переконувати тих, які не живуть даром віри, але викликати в них неспокій через привабливість: свідчачи, наприклад, що прощення в сім’ї, вдячність, любов, посіяна в нас Господом, спричинюються до добробуту, викликають радість, породжують ще більшу любов та сили для долання труднощів», – підкреслила Лінда Ґізоні, зауважуючи, що логіка любові в сім’ї є глибоко людською та універсальною, доступною для всіх. Але віра, без сумніву, просвічує цей дар, що походить зі створення.

Зустріч в Дубліні та «поранені» сім’ї

Журналіст звернув увагу на те, що Апостольське напоумлення «Amoris laetitia», яке є документом-провідником зустрічі в Дубліні, присвячує велику увагу «пораненим» сім’ям. Що, отже, ця Всесвітня зустріч сімей може дати тим сім’ям, які переживають ситуації труднощів?

Заступниця Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя звернула увагу на те, що «Amoris laetitia» – це дуже насичений документ. І навіть через два роки після його публікації він ще не є належним чином впроваджений в життя. Зрештою, сам Папа у вступних пунктах радить читати його без поспіху та поступово поглиблювати. За її словами, зустріч у Дубліні може стати нагодою для «тестування душпастирських ініціатив», які впроваджують місцеві Церкви, нагодою поділитися досвідом, який може допомогти в супроводі так званих «поранених» сімей.

Крім того, необхідно, «поза тим, чи хтось має якусь душпастирську відповідальність», аби самі сім’ї «жили своїм покликанням бути плідними не лише всередині, але й щодо інших сімей та суспільства, частиною якого вони є, щоб також і ті сім’ї, які переживають ситуації слабкості, отримувати підтримку, поради та заохочення в тому, щоб знаходити вирішення, що не будуть чужими їхньому покликанню творити сім’ю».

Миряни та секуляризація: бути живим звіщенням

Наприкінці розмови наш колега звернув увагу на те, що Ірландія, країна з глибоким християнським корінням, протягом останніх десятиріч пережила сильну секуляризацію. Що можуть зробити миряни в контексті, що стає байдужим до релігійного виміру?

«Перед обличчям суспільного контексту, дедалі більше секуляризованого і байдужішого до релігійності та віри, ми, як віруючі миряни, покликані чинити діла, а не лише промовляти слова, жити та втілювати наше християнське покликання в послідовний з Хрищенням спосіб, будучи впевненими в тому, що Господь іде перед нами, підтримує нас і доповнює нашу християнську діяльність. Така поведінка перетворює християн у живе свідчення, робить їх вірогідними місіонерами в середовищах щоденного життя, здатними ефективно звіщати, що Євангеліє в родині є секретом краси, добра та радості для всіх, для Церкви і суспільства», – підкреслила Лінда Ґізоні.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

8 + fourteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh