Москва твердо переконана: США та інші країни не мають права вести бойові дії в Сирії проти ІГІЛ без ліцензії від Асада. Навіть, якщо ІГІЛ здійснює в них теракти і обстрілює їх, як він 11 квітня обстріляв Ізраїль.
Обстріляв, незважаючи на те, що ЦАХАЛ завдає ударів в Сирії тільки за Хезболлу (Партії Аллаха), але не за ІГІЛ .
Така позиція Кремля і Асада. Кожен удар Ізраїлю по Хезболлі вони називають актом агресії проти Сирії. За московським поняттями, якщо ЦАХАЛ вдарить по ІГІЛ , то теж буде агресором. Асад вже називав нападом на Сирію авіаудар армії Іраку ІГІЛ в Сирії у відповідь на його теракти в Багдаді. ІГІЛ за сприянням Москви став чимось на зразок звіра з «Червоної книги», ліцензію на відстріл якого видає тільки Асад при схваленні Кремля, попереджує всіх «мисливців», – без координації дій з Москвою у них нічого не вийде.
“Чому не вийде – Москва не пояснює, але дає зрозуміти: між нею та Ісламською державою є якийсь зв’язок, як і між нею і народними державами Донецька і Луганська.”
З цієї причини Ізраїль і не увійшов у коаліцію проти ІГІЛ , щоб не дати приводу Москві з друзями назвати її знаряддям сіоністів. Ізраїлю за 70 років набридли обговорення, хто кого хоче скинути в море і звідки в Юдеї палестинці, а Асад йому ліцензію на відстріл ІГІЛ ніколи не дасть. До того ж, проблема знялася сама собою, – ІГІЛ оголосив війну Ізраїлю, але замість нього вторгся в Ірак. Тому Ізраїль по-браконьєрськи іноді відстрілює в Сирії ІГІЛ , і без ліцензії полює там за Хезболлою, у якої теж немає ліцензії на війну в Сирії. Атеїст Асад офіційно Партію Аллаха не запрошував і іранські «Вартові революції» теж воюють без ліцензії в ім’я диктатури мулл. За ліцензією від Асада в Сирії воює тільки Москва, чим дуже пишається. Але зараз Москва, як показала листування Джонса і Клинцевича, заплуталася в своїх фантазіях на тему, що вона робить в Сирії.
“Глава МЗС Великобританії Борис Джонс 14 квітня опублікував статтю, в якій закликав РФ приєднатися до коаліції проти ІГІЛ і заодно назвавши Асада «токсичним архитеррористом».
Токсичним – не тільки із-за хімзброї, але й тому, що Коаліція революційних і опозиційних сил Сирії вмовила, нарешті, кілька країн Заходу і Сходу допомогти їй поховати Асада без почестей. Тому дружба з Асадом – заразна і токсична. Рішення про похорону Асада прийнято і оскарженню не підлягає, про що Джонс публічно сповістив Кремль, порадивши йому стати на бік добра. У Кремлі за звичаєм «включили дурня» і відповіли через Франца Клинцевича: це не Росія повинна приєднуватися до західної коаліції в Сирії, а навпаки. Щодо Асада нікого вигляд, що не зрозуміли Джонса. Відповідь офіційний – Клинцевич не простий вербувальник росіян в «ДНР» і «ЛНР», а депутат Держдуми і перший заступник голови комітету Ради Федерації з оборони і безпеки РФ. У Москві сподіваються, за підтримки її та аллаха ИГИЛ ще повоює, ніж допоможе реанімувати переговори в Астані по збереженню Асада.
У Москві знову фальсифікують історію. Представники РФ в жовтні 2014 р. були в Парижі на конференції по створенню коаліції проти ІГІЛ , але на відміну від 65 держав Росія в неї тоді не увійшла. Москва рік ставилася до ІГІЛ як і до Хезболли – де-то там це може і терористи, але не у нас в Росії. Лише коли стало очевидно, що опозиція може ліквідувати Асада, Кремль терміново 30 вересня 2015 р. взяв у нього ліцензію на війну з ІГІЛ , офіційно ввів війська в Сирію і зобов’язав свої ЗМІ писати «ІГІЛ заборонено в Росії». Після цього Москва заявляла про приєднання до коаліції, запевняла, що без РФ з ІГІЛ не впоратися, а після збитого турками літака стала навіть обмінюватися з нею інформацією про польоти. Політологи весь 2016 р. говорили про новий союз США і РФ за аналогією з антигітлерівської коаліцією, але тепер Кремль дає «задній хід» і роз’яснює, – РФ не учасник коаліції проти ІГІЛ .
“Більше того, за поняттями Кремля, війна коаліції проти ІГІЛ незаконна без ліцензії Асада, а удар «Томагавками» за Асаду – це акт агресії США проти Сирії. У Кремлі так захопилися цією риторикою, що не помітили, як потрапили відразу в кілька пасток своїх вигадок про міжнародному праві”
Пастка № 1. Росія, визнаючи за Партією Аллаха право вести війну, визнала це право і за іншими партіями. За «логікою» Москви, наприклад, Республіканська партія США має право розпочати війну з РФ, щоб довести: Трамп – не агент Москви. Назвати це нападом США на РФ буде не можна, як і у випадку з Хезболлою, військові операції якої не вважаються нападами Лівану на Ізраїль і Сирію. Так як в США понад 300 партій, то оголосити війну РФ може і менш відома, купивши у воєнторзі пару сотень «Томагавків» або знайшовши їх у шахті. Партія Обами теж може зажадати від Росії відповісти за «мавпу» і расизм.
Пастка№ 2. Москва визнає право на війну не тільки за партіями, але і за групами, які називають себе державами. На її думку, Ісламська держава може оголошувати війну іншим державам, але ті не мають права вести з ним війну без дозволу Асада. Аналогічно у Москви Донецьку народне держава має право оголосити війну Україні і Великобританії. Але тут у Москви включаються її подвійні стандарти, і Україна з Великобританією, на її думку, на відміну від Асад, не мають права без згоди Кремля воювати з «ДНР». Всупереч тому, що Донецьк – це територія України, а не РФ, що визнають і в Кремлі. Великобританії, як і у випадку з війною, оголошеної ІГІЛ , нічого іншого не залишається, як ввести свій флот в Чорне море і змусити Захарченко «відповісти за базар», як кажуть донецькі дипломати. Порошенко ліцензію Великобританії на це видасть.
Пастка № 3. У неї Москва потрапила, почавши створювати не тільки ісламські держави, але і донбаські держави за виробничою ознакою. Так що, якщо в РФ є такі держави як Курська магнітна аномалія, Кузбас або Республіка Північного Льодовитого шляху, то це треба сприймати як продовження творчих пошуків Кремля.
“Список пасток, які Москва сама собі розставила, цим не вичерпується, але головна серед них – «київська хунта» з «антифашистським джихадом».”
Ідея джихаду як світової війни за перемогу єдино правильної і наукової релігії, що виникла в VII ст. в Аравії, була Москвою в ХХ і ХХІ ст. модифікована і тричі використана. Це білі більшовики у своїй ідеї світової революції як червоного джихаду. Дуже блякло у формі православного джихаду проти Заходу ця ідея циркулювала в РФ з 1990-їх і зовсім тьмяно засвітилася з 2004 р. як антифашистський джихад проти «помаранчевої ” чуми». З 2014 р. Москва розігрівала її як джихад проти «київської хунти», але здолала сама собе. Москва так наполегливо твердила – «київська хунта» вже розклалася і ось-ось упаде, що «хунта» виглядала вкрай непереконливо і крім відморожених європейських комуністів в існування її ніхто не вірив. Все, що відбувається в Україні за три роки можна назвати чим завгодно, навіть бардаком, альо тільки не хунтою. У Москві поспішали і не врахували: «хунта» повинна встигнути накоїти, щоб мати право називатися хунтою, тім більше фашистської, а на це треба час.
Теза про «київську хунту» була потрібний Москві, щоб вимагати в ООН її засудження і повалення. Тому з’явилися розіп’яті хлопчики, два раба, снігурі та інші нісенітниці. Москва намагалася змоделювати ситуацію з Пол Потом і «червоними кхмерами», які за три роки так дістали всіх – правих, лівих, центристів і діагональних, що коли армія В єтнаму в грудні 1978 р. вдерлася в Кампучії, то це назвали агресією проти члена ООН тільки Китай і КНДР. Так розпочалася «Перша соціалістична» війна. Через два місяці Китай почав «Другові соціалістичну» війну проти В’єтнаму, а СРСР наприкінці 1979 р. «Третю соціалістичну» проти Афганістану. В ООН схвалили тільки першу соціалістичну війну, так як Вєтнам визволив ООН від проблеми самому щось робити з «червоними кхмерами». Вводити санкції проти «червоних кхмерів» було марно, – ті самі відразу пішли в ізоляцію. У підсумку ООН лише спостерігав 10 років, як в’єтнамська армія без його дозволу воює з тією частиною «червоних кхмерів», яка відмовилася увійти в новий уряд Кампучії і до 1993 р. мирився з тим, що в ООН Кампучії представляв старий призначенець Пол Пота.
«Червоні кхмери» та В’єтнам наочно показали – тиранії слід скидати ззовні, – їх розпад може затягтися надовго, але минаючи ООН, так як Китай наклав би на цю операцію вето.
Зараз ситуація повторюється.
Асад і Росія за 6 років забрали півмільйона сирійців, половину їх біженцями, і вперто продовжують перетворювати міста в руїни за методом «червоних кхмери» в надії, що в Сирії залишаться тільки покірні. Москва прагне будь-якою ціною зберегти в Сирії соціалістичну монархію Асада, і буде і далі накладати вето на всі спроби ООН ситуацію змінити. Подібна ситуація і з територіями, захопленими РФ через підставні фірми-держави». З Асадом ясно – його режим будуть ліквідувати Вєтнамським методом. Після похорону ІГІЛ і Асада настане черга «ДНР» і «ЛНР» в результаті взяття під контроль військами НАТО, і не тільки його, українсько-російського кордону, щоб у Кремля відпало бажання переїжджати її танками, а джихад «ДНР» і «ЛНР» проти Гейропи закінчився. Росіянам дають час розібратися з путінським режимом. Якщо не впораються, – доведеться допомогти, і тоді по всій планет будуть відзначати День перемоги над рашизмом.
