Держави-партнери та союзники України уважно стежать як за реалізацією наступу українськими військовими, так і за реакцією Москви, і роблять відповідні висновки
Джерело: Defence Express
Наступальна операція Збройних Сил України, якуо вже неофіційно називають “Курським проривом”, змінила парадигму війни України проти російської федерації. Після широко анонсованих зусиль наших військ під час контрнаступу в 2023 році, коли став актуальним ризик переходу російсько-українського протистояння до тотальної позиційної війни, нова операція довела, що масштабні військові дії оперативного рівня можливі й можуть приносити успіх.
На відміну від згаданих подій 2023-го, цього разу всі процеси відбуваються в режимі повальної інформаційної тиші з української сторони. Лише нещодавно було вперше визнано факт проведення бойових дій на території Курщини, причому на той момент Сили Оборони України вже контролювали понад 1 тис. км² згідно з повідомленням від Голокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Станом на сьогодні вже відомо, що під контролем України перебуває 1150 кв. км. і 82 населених пункти.
Режим замовчування дав свої плоди – удар Збройних Сил України захопив росіян зненацька, причому це особливо видно на тлі сотень полонених російської окупаційної армії, серед яких багато строковиків та “кадирівців”. Намагання росіян стабілізувати ситуацію за рахунок перекидання військ призвело до збільшення втрат. Зокрема вирізняється епізод з ураженням російської військової колони біля села Октябрське у ніч на 9 серпня, коли близько десятка одиниць техніки й до 490 військових особового складу були розгромлені, не доїхавши на позиції.
Не менш ілюстративні також втрати противника в армійській авіації, що була змушена нести на собі тягар сил оперативного реагування. За часом це співпало із початком активного застосування зенітних FPV-дронів. І хоча наразі ефективність цього засобу проти гелікоптерів залишається спірною, навіть відносно незначні ушкодження здатні виводити ворожі бойові одиниці з ладу, даючи більше простору для маневру українських військ.
При цьому всьому тактика дій українських військ виразно контрастує з традиційною російською методикою “шквалу вогню”, яку окупаційні війська відточили в Україні і яка полягає в повному винищенні поля бою силами артилерії та авіації, щоб дати можливість піхоті просунутися на кілька метрів уперед. Сумнозвісними також стали “м’ясні штурми” російської піхоти без прикриття бронетехніки. Натомість українські війська просувається стрімко завдяки точечним ударам і за підтримки броні, артилерії та ППО.
Тут можна заперечити, що такий контраст зумовлений самим характером бойових дій, а також банальним дефіцитом ресурсів. Зокрема, Україні досі заборонено використовувати західні далекобійні засоби ураження на території, що не підлягають під розмите поняття “прикордоння, звідки росія наносить удари по Україні”. Утім, у цьому контексті варто зважати на беззаперечну важливість підтримки дій українських сил в Курській області з боку міжнародної спільноти.
Наразі з боку союзників та партнерів по НАТО на офіційному рівні декларується схвалення дій України. Так, заступниця з точки зору Пентагону, події в Курській області не є ескалацією:
“Просування України у Курській області узгоджується з політикою США. Ми продовжуватимемо підтримувати Україну можливостями і системами, яких вона потребує. Ми не відчуваємо, що це якимось чином призводить до ескалації. Україна робить те, що їй потрібно, щоб бути успішною на полі бою”, – заявила під час брифінгу Сабріна Сінгх, Заступниця прес-секретаря міноборони США.
Ефективність операції ЗСУ на Курщині, окрім дипломатичних, має також прямі практичні наслідки. У Сполучених Штатах на тлі цих подій уже говорять про готовність надати Україні далекобійні крилаті ракети JASSM для поповнення арсеналу наших F-16. Крім того, Вашингтон днями виділили новий пакет озброєння на суму $125 млн включно з снарядами дистанційного мінування RAAM, які дуже важливі саме зараз.
Більш того, Міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас, спостерігаючи за тим, як росія виводить війська з Калінінградської області для підкріплення свої сил на Курщині, назвав це “демілітарізацією” Калінінграда:
“Я кажу литовському народу: ви подивіться, як українці за вас боряться, тому що через їхню боротьбу їм [Росії] треба відводити війська з Калінінграда. Ми навіть називаємо це “демілітарізацією” Калінінграда, яка відбувається завдяки хоробрості ваших військових, завдяки вашим рішенням”, – сказав Кащюнас під час розмови із Президентом Зеленським в Києві, передає Радіо Свобода.
Важливість таких висновків не варто знецінювати, адже країни НАТО зараз дуже пильно стежать за подіями і за реакцією у Кремлі та на полі бою. Західні аналітики вже давно б’ють на сполох, що безпосередня війна з Росією може початися вже через 2–3 роки, і що військово-промисловий комплекс, зокрема в Європі, поки не здатен вийти на показники, які можна було б назвати “промисловим паритетом” із потенційним супротивником в особі російської федерації.
Тому ситуація в Курській області стала показовим прикладом, як можна експлуатувати слабкі місця у військовій машині рф, діючи в цілому за знайомими для НАТО лекалами, із стрімким проривом і контролем над ключовими комунікаціями. Але не менш важливо і те, як Україна наочно показала себе гарною інвестицією в обороноздатність Європи.
Окремо цікаво, що за джерелами видання Bloomberg, начальник Генштабу рф і військовий злочинець Валерій Герасімов був попереджений за два тижні до початку українського наступу про можливість широкомасштабного нападу на територію росії. Однак він проігнорував такі повідомлення й не доповів Путіну, через що мусив виправдовуватися вже за кілька днів після початку українського прориву на засіданні Радбезу рф.
Герасімов доповідає Путіну про “зупинку” українських військ силами рф на прикордонні з Курщиною, 7 серпня 2024. Скріншот із пропагандистського відео
Україна має продовжувати домагатися на міжнародній політичній арені зняття обмежень на застосування різного роду озброєнь Це є вкрай актуальним для далекобійних систем і боєприпасів. Західні політики мають відійти від концепції вимірювання ескалації, і наступ українських військ на Курщину в цьому став гарним стрес-тестом.
Навіть Німеччина, яка колись боялася самої думки про те, щоб їхні танки воювали проти росіян як у часи Другої Світової, тепер відкрито заявляє, що будь-яке озброєння з моменту передачі є власністю України й тому лише Україна може ним розпоряджатися – навіть якщо мова йде про просування танків Leopard безпосередньо територією росії.
Те ж саме має стосуватись використання ракет ATACMS, Storm Shadow та SCALP EG для нанесення ударів по аеродромах, які російська воєнщина використовує для нанесення ракетно-бомбових ударів по Україні.
