Світ фінансів може незабаром зіткнутися з безпрецедентною загрозою — не через інфляцію чи зростання тарифів, а через прорив у технологіях. Компанія Google нещодавно повідомила про значне досягнення у розробці квантових комп’ютерів, що дозволяє робити серйозні кроки у напрямку до їх масштабування та підвищення стійкості до помилок. Саме крихкість квантових систем досі стримувала їх практичне застосування.
Значимість цієї новини підкреслив і засновник Ethereum Віталік Бутерін.
Виступаючи на конференції, він заявив, що квантові комп’ютери можуть набути достатньої потужності для зламу класичних криптографічних алгоритмів вже до завершення нинішнього президентського терміну Дональда Трампа, тобто до 2028 року. Цей прогноз став значно песимістичнішим порівняно з його оцінкою літа 2025 року, коли ймовірність квантового зламу до 2030 року він оцінював у 20%.
Криптоспільнота давно обговорює потенційну небезпеку квантових технологій, проте лише зараз ці розмови набувають конкретики — з датами та обґрунтованими технічними ризиками.
Як квантовий злам може знищити блокчейн?
Уразливість класичних блокчейнів полягає в основному принципі їхньої роботи. Для підпису транзакцій використовуються пари відкритого та приватного ключів. У процесі здійснення переказу відкритий ключ стає доступним у публічному реєстрі. На сьогоднішній день, використовуючи класичні комп’ютери, неможливо відтворити приватний ключ на основі відкритого — це зайняло б мільярди років.
Однак, якщо квантовий комп’ютер досягне достатньої обчислювальної потужності, він теоретично зможе обчислити приватний ключ на основі відкритого. Це дозволить зловмиснику підписувати транзакції від імені справжнього власника, повністю взявши під контроль його активи.
Це стосується не лише криптовалют — на тих самих криптографічних алгоритмах побудована вся система безпеки банків, бірж, реєстрів прав власності та захисту конфіденційної інформації.
Що з рішеннями?
Квантова загроза давно перебуває в полі зору криптографів. Національний інститут стандартів і технологій США (NIST) провів багаторічний відбір криптоалгоритмів, стійких до квантового зламу. Було відібрано низку потенційно надійних рішень, які вже починають впроваджуватись деякими компаніями.
Однак ці підходи поки що залишаються теоретичними. Справжній виклик — перевірка нових алгоритмів у реальних умовах. Під час тестувань деякі «стійкі» рішення вже були зламані навіть класичними комп’ютерами. Тоді як традиційні алгоритми шифрування показали надійність упродовж десятиліть, «постквантова» криптографія ще має пройти цей шлях.
Проблема для децентралізованих систем
Особливо вразливими можуть виявитися блокчейн-проєкти на кшталт Bitcoin або Ethereum. Їх децентралізований характер ускладнює швидке впровадження нових стандартів безпеки. Якщо банки та біржі можуть централізовано перейти на нові алгоритми, блокчейн-платформи потребують широкої згоди спільноти, що вимагає часу.
Реалістично, перехід на постквантову криптографію може зайняти кілька років. У цьому контексті навіть два роки до 2028-го виглядають дуже коротким терміном.
Ризик тотальної втрати довіри
Ще одна загроза має психологічну природу. Якщо буде зламано бодай один криптогаманець за допомогою квантових обчислень, і ця інформація стане публічною — довіра до всього класу блокчейнів може зникнути миттєво. Відповідно, потенційні зловмисники можуть і не здійснювати атак, усвідомлюючи, що здобуті активи одразу втратять цінність.
Історичні паралелі
Усе це нагадує сцену з фільму «Гра в імітацію», де математик Алан Тюрінг після розкриття коду Енігма не дозволив попередити британське командування про неминучу атаку, щоб не дати німцям зрозуміти, що їхня система зламана. Його рішення, хоч і жорстке, допомогло союзникам перемогти у війні.
Аналогічно ймовірно поводитимуться й ті, хто першим отримає доступ до потужних квантових машин — зберігатимуть цю інформацію у таємниці, використовуючи її обережно, точково та непомітно. Водночас для громадськості демонструватимуть впевненість у безпеці нових стандартів.
Можливо, саме так виглядатиме справжня «світова закуліса» — не теорія змови, а цілком реальна технологічна перевага, недоступна для більшості.
