Росіяни запустили неадекватно багато ракет по неспівмірним цілям, а потім виявили, що запаси по деяким типам уже буквально “черпають дно”
Джерело: Defence Express
Армія РФ за понад рік повномасштабної війни проти України відстріляла майже 5000 ракет різних типів, але так і не добилась бажаного для себе результату.
Схожий “стиль війни” Кремль практикував у Афганістані протягом березня 1989 – серпня 1991 років, де радянські “спеціалісти” в рамках “ракетно-технического обеспечения боевых действий” примудрились відстріляти загалом 4330 ракет типів 8К14-1 до комплексів Р-17 “Ельбрус” (він же “Скад”) та 9М21 до комплексів “Луна-М”. І це при тому, що за два місяці боїв перед “офіційним” виводом військ з Афганістану радянські військові примудрились відстріляти мінімум 102 ракети “Скад” на театрі бойових дій, де для ОТРК взагалі-то не було адекватних цілей.
Радянські військові вирішили застосовувати Р-17 “Ельбрус”, коли уже планували свій вихід із Афганістану, і планували застосовувати цей ОТРК як “засіб залякування” підрозділів афганських моджахедів, які на той момент уже щільно “нависали” над головними магістралями країни. Аргументом “за” було те, що по значній частині запасу ракет “Скад” саме в 1989 році вичерпувався строк служби, і ці ракети треба було б якось “утилізувати”.
При цьому окупанти також врахували досвід арабо-ізраїльської війни 1973 року та ірано-іракської війни 1980-1988 років, коли Єгипет та Ірак відповідно стріляли комплексом Р-17 “Ельбрус” на гранично малу відстань, і так окрім самої БЧ отримували додатковий вражаючий ефект від згоряння палива на місці удару ракети, полум’я могло “розтікатись” до радіусу в 450 метрів.
Щоправда, при організації застосування ОТРК Р-17 під час фінальних боїв свого контингенту в Афганістані СРСР мусив вирішувати таку “дрібницю”, як нестачу ракет 8К14 під звичайне спорядження, та дефіцит “конвенційних” БЧ. Щоб вийти із ситуації, радянським військовим довелось “прикручувати” фугасні боєголовки на ракети “Скад” у версії для застосування ядерної або хімічної “спецБЧ”.
Під фінал своєї “офіційної” присутності в Афганістані радянські військові застосовувати Р-17 “Ельбрус” в першу чергу для ударів по “укріпрайонам” та “скупченням військ” афганських моджахедів. І схоже, досвід такої стрільби в Кремлі оцінили настільки позитивно, що після 15 лютого 1989 року в Афганістані вирішили залишити ракетний дивізіон зі складу 201-ої мотострілецької дивізії 40-ої армії, котрий в інтересах режиму в Кабулі власне й мав виконувати “ракетно-техническое обеспечение боевых действий”. Простіше кажучи – стріляти замість афганських військових із тих ОТРК, які СРСР офіційно продавав Афганістану.
В Кремлі думали, що запас ракет 8К14 до Р-17 “Ельбрус” в них ще безмежний, тому можна задовольняти будь-які запити “товаришів” з Кабулу. Через що поставки “Скадів” набули настільки високих оборотів, що кількість поставлених до 1 серпня 1989 року ракет склала 1148 одиниць. Маховик поставок ОТРК “Ельбрус” для Афганістану призупинився у липні того ж року, коли виявилось, що навіть недоторканні запаси по цим ракетам військових округів СРСР почали буквально “черпати дно”.
На цьому тлі в Кремлі вирішили, що далі більш раціонально буде продавати “товаришам” з Афганістану морально застарілі ОТРК 9К52 “Луна-М” з ракетами 9М21 у версіях з фугасною та касетною БЧ.
Але уже наприкінці осені того ж 1989 року росіяни вирішили поновити поставки ОТРК Р-17 “Ельбрус” для режиму в Кабулі, бо дальності комплексів “Луна-М” не вистачало добивати до усіх важливих об’єктів опозиційних військ в Афганістані. Тому далі радянські військові спеціалісти, що і далі неофіційно лишались в Афганістані, практикували комбіноване застосування комплексів “Луна-М” та “Скад”.
На цьому етапі, схоже, ніхто в Москві насправді не займався контролем відстріляного боєзапасу ракет. Бо поставки ракетних комплексів для режиму в Кабулі припинились лише в серпні 1991 року, після проголошення незалежності України та фактичного розпаду СРСР. А станом на той момент кількість фактично поставлених ракет до Афганістану склала 2028 одиниць 8К14 до Р-17 “Ельбрус” та 2302 одиниці 9М21 до “Луна-М”. Не весь обсяг був відстріляний фактично, бо частина запасу цих ракет переходила із рук в руки різним таборам конфлікту в Афганістані після 1991 року.
Але самі росіяни в своїх “військово-історичних” джерелах визнають – вони продали режиму в Кабулі неадекватно багато ракет до ОТРК, при цьому виснаживши власні запаси по Р-17 “Ельбрус” та 9К52 “Луна-М”, і не добились при цьому ніякого ані військового, ані політичного результату.
Радянський ОТРК 9К52 “Луна-М”, ілюстративне фото з відкритих джерел
