У мене немає ніякого бажання довго і докладно писати чому Майдан пройшов не даремно.
Якщо коротко, то до Майдану було нічим дихати. Зовсім вже. Не було свіжого повітря. “Сім’ї” і ” бидлоподобние” рішали питань повністю монополізували доступ до неба, знищили соціальні ліфти, розчинили мрію. Моральні виродки з виглядом міцних господарників почали парити якусь євразійську нісенітницю, придуману корупціонерами, нафтовими керівниками і цивілізаційними лузерами з кабінетів …
Майдан розбив каламутний купол. Ми відчули природне повітря, справжнє. Так, воно пахне гаром і місцями горем, пострадянським нафталіном та європейськими кулуарами, сіллю Атлантики і холодом Сибіру. Так, “осколки” розсипалися і ми ще довго будемо отримувати від них рани. Але ми звільнилися, відчули скільки нам потрібно всього знати і вміти, скільки ще належить всього зробити. Ми повернули собі мрію і, при цьому, побачили як виглядає сучасна реальність.