Українська воєнна розвідка раніше попереджала, що Росія активізує дезінформацію щодо обмінів полоненими. Наразі російська омбудсман Лантратова оприлюднила списки українців у полоні, яких держава-агресор нібито готова обміняти, одночасно публічно звинувачуючи Україну в небажанні проводити такі обміни.
За даними Координаційного штабу, російська сторона маніпулює списками полонених, декларуючи готовність до обмінів лише на словах і фактично затягуючи процес. Зазначається, що Росія не погоджується на створення змішаних медичних комісій з доступом до місць утримання полонених, а також традиційно ігнорує пропозиції щодо масштабного обміну за формулою «всіх на всіх».
Україна, за повідомленням штабу, жодного разу не отримувала від Росії повних і вичерпних списків усіх своїх громадян — як цивільних, так і військових, а також усіх іноземців, які захищали Україну і потрапили в полон. Водночас Координаційний штаб у результаті системної аналітичної роботи зібрав відомості приблизно про 200 місць утримання українців у неволі. Це тюрми, колонії та нелегальні «підвали» як на території РФ, так і на тимчасово окупованих територіях України.
Для порівняння наголошується, що в Україні функціонує п’ять спеціальних таборів для полонених, де побут організований згідно з Третьою Женевською конвенцією, і міжнародні гуманітарні організації мають до них регулярний доступ. Натомість жоден із відомих місць утримання в Росії, за українськими даними, не пристосований для тривалого перебування полонених: там їх тримають у холоді та голоді, не надають належної медичної допомоги, застосовують знущання та катування.
На цьому тлі будь-які звинувачення з боку російських посадовців у зриві обмінів у Координаційному штабі називають непереконливими та маніпулятивними. Українська сторона підкреслює, що веде переговори лише з однією метою — знайти і повернути кожну людину з полону.
У Координаційному штабі заявляють, що продовжують важку системну роботу з організації наступних обмінів, адже кожен обмін розглядають як фактичне спасіння людей від знущань і загрози життю. Зазначається, що Україна зацікавлена в регулярності обмінів і максимальній кількості повернених громадян.
Водночас, за інформацією штабу, російська сторона, знаючи, що її полоненим в Україні нічого не загрожує, не поспішає їх забирати, тоді як українських полонених використовує як засіб тиску на їхні родини. У Координаційному штабі наголошують, що лише реальна готовність Росії проводити обміни, а не публічне виставлення різних списків, може свідчити про прагнення повертати своїх людей, а не вести пропагандистську гру.
Координаційний штаб запевняє, що робить усе можливе, аби кожен український громадянин — цивільний чи військовий — якнайшвидше повернувся з полону додому.
