Чим є деструктивні релігійні секти та групи по суті? Яка їх справжня мета і в чому небезпека потрапляння під їх вплив? Підсумовуючи випуск програми «Психологічна порадня» за участі Людмили Гридковець, яка багато років вивчає це питання, можна сказати – у маніпуляції свідомістю людей, які потрапили у такі групи. Це – третя програма за участі цього психолога на тему деструктивних впливів, пов’язаних із псевдорелігійністю.
Чим секта – як група людей, об’єднаних певною ідеєю чи інтересом, відрізняється від не-секти? І чому саме поняття «секта» має на сьогодні таке негативне значення? До слова, секти бувають не лише релігійними, а й психотерапевтичними (як от сайєнтологія), економічними (як приклад – секта Олега Богачова), політичними (яскравий приклад – президентські вибори з перемогою Зеленського: використання маніпулятивних технологій, характерних для сект, очевидні). Релігійних сект і деструктивних груп в Україні багато, і часто вони маскуються під, наприклад, соціальні рухи, як от секта Святого Духа. Про голосні кейси діяльності деструктивних сект – наприклад, догналітів чи, у 90-х, секти Марії Деві Христос, мабуть, знають усі.
Отже, три основні ознаки секти як явища:
- закрите середовище;
- протиставлення «ми – вони»;
- застосування певних технологій для утримання й залучення адептів та контролю їх свідомості.
«Контроль свідомості – важливий у цих випадках фактор, – підкреслює психолог. – У сектах і схожих на них групах завжди присутній контроль поведінки, інформації, емоцій…»
Саме за цими ознаками визначається відмінність між релігійною сектою чи групою і будь-якою церквою як інституцією, незалежно від віросповідання.
«Церква – завжди відкрите середовище: туди ніхто нікого не втягує і ніхто не тримає. це особистий свідомий вибір людини, – каже Людмила Гридковець. – У Церкві немає протиставлення себе іншим, немає цього «тільки у нас – правда», як є у сектах. Навпаки, Церква каже, що людина може порятуватися різними шляхами, проте найближчий із них – через Христа. І найважливіше: Церква не контролює ні людину в усіх її проявах, ні інформацію, яку вона дістає, не застосовує технології впливу на свідомість. У сектах же і «богослужіння», й акції, і будь-яке дійство мають чітку технологічну послідовність для утримання високого емоційного фону, часто застосовуються певні гіпнотичні прийоми…»
Ще одне важливе зауваження: провідники, гуру, лідери сект чи подібних груп завжди мають свою, неозвучувану, мету і завжди точно знають, що роблять і якими методами діють. Йдеться про технології впливу на масову свідомість, які мають свої механізми включення людей у процес, утримування їх і, фактично, зміни особистості.
Як розпізнати маніпулятивні техніки, які мають спільну основу? Психолог каже: нічого нового за тисячі років, з часів написання Біблії, немає. І, як класичний приклад для розуміння, наводить третій розділ Книги Буття – епізод зваблювання Єви змієм.
«Опис зваблювання Єви – класична модель такої техніки, – пояснює психолог. – Перший момент – фраза «а чи справді Бог так сказав, ти впевнена?» Це «а чи ти впевнений/впевнена?» – пусковий механізм для будь-якої маніпуляції, введення у маніпулятивну структуру. Далі наступає реакція «клієнта» – сумнів і підміна базових понять: наприклад, Єва, ніби виправдовуючись, починає плутати Дерево Життя й Дерево Пізнання. Коли запускається механізи маніпуляції, ми починаємо плутатися у тому, що раніше навіть на думку не спадало піддати сумніву. Наступний етап: маніпулятор дає шматочок правдивої інформації, спонукаючи, щоб ми її перевірили. Ми перевіряємо, переконуємося, що так, все правильно – і критичність мислення різко падає. А далі маніпулятор додає те, що йому потрібно, «з’їж той плід, і станеш, як Бог…» По-суті, всі маніпуляції базуються на цій моделі… »
Хто є вразливим для такого роду маніпуляцій – так би мовити, в групі ризику? Психолог каже: зарікатися не варто нікому, у людини бувають різні стани й періоди у житті, хоча, звичайно, є певні психотипи, більш схильні піддатися такому впливу.
«В першу чергу, це – люди, які шукають. Істину, віру, Бога, відповіді на певні питання, – каже Людмила Гридковець. – Уявімо: людина має перейти пустелю, і їй кажуть, що десь там є оаза, якщо забракне води. І ось людина йде пустелею, виснажена і спрагла – і бачить калюжу. Спрацьовує розпізнавальний елемент – «вода», який накладається на образ оази, і людина п’є ту брудну воду… Так і в житті: коли людина потребує, спрагла і має тільки образ «оази», перша ж калюжа, з великою ймовірністю, буде сприйнята як ця оаза…»
Друга група ризику – люди з низьким критичним мисленням: застосування певних, часто доволі примітивних, технологій легко втягує їх у поле маніпуляції. Третя група – люди, які переживають травматичні ситуації і опиняються один на один із життєвими проблемами.
«Одна із технологій, які застосовуються у сектах, – так звана техніка «бомбардування любов’ю», коли людина отримує стільки уваги, співчуття, розуміння, скільки, можливо, ніколи не мала, – пояснює психолог. – Це – перший етап, етап ловитви адептів у тенета, тому що далі все відбуватиметься по-іншому. Ще раз підкреслю – ніхто не може бути убезпеченим від такої ситуації, навіть священнослужителі. Треба розуміти – людина, потрапляючи у те середовище, втрачає контроль над собою…»
Що робити, якщо очевидно, що близька людина потрапила під вплив секти чи групи? Психолог каже: в жодному разі не можна прямо говорити людині, що вона – в секті.
«Діяльність будь-якої секти спрямована, зокрема, на те, щоб відсікти людину від її коріння і середовища: працює вищезгаданий антагонізм «ми – вони» – тоді нею легко маніпулювати, – пояснює Людмила Гридковець. – Тому коли родина чи друзі почнають протиставляти себе секті, вони ніби підтверджують – так, вони більше не родина і не друзі. З людиною потрібно говорити і м’яко відводити від цього провалля: запропонувати піти на зібрання разом, ставити запитання, спонукаючи шукати невідповідності у тому, що вона чує від гуру… Подальша специфіка контрманіпуляції у тому, що людина має бути вилучена із середовища секти фізично – принаймні, на якийсь час. І там – у горах, в селі, у подорожі, коли немає зовнішнього впливу, – спокійний діалог, прийняття і розуміння. І людина поступово відновиться. І, звичайно, потрібна допомога психолога, тому що може йтися про культову залежність, яка є залежністю, як і будь-яка інша…»
