Новина доби, безумовно – відставка Владислава Суркова, помічника президента РФ Владіміра Путіна. Що означає ця відставка для нас? Ну от уявіть, наприклад, що під час Другої Світової війни раптом подав би у відставку Гімлер. Або Герінг. Уявіть що під час придушення УПА, у відставку подав би Хрущьов. Сурков навіть не приховував – у відставку він пішов через зміни політики Кремля на українському напрямку. Що б там тепер не казав Песков, очевидно – з українського напрямку Сурков іде.
Про це повіомив Дмитро Вовнянко.
Владислав Сурков – це конструктор того що ми зараз називаємо ідеологією «Рускава міра». Особою одіозною він став задовго до україно-російської війни. Саме Сурков був творцем організацій кремлівського «путін-югенда»: «Ідущіє вмєсте» і «Наші». Саме його творіння – бот-центр в Ольгіно і Охта-центрі і саме його підлеглі розкинули мережу проросійських і «не в міру українсько-патріотичних» ботів по Україні. Саме Сурков впроваджував ідею путінської «Сувереннї демократії». Саме його відомство було автором табору «Наших» на озері Селігер та численних таборів де проходили навчання майбутні молоді бойовики ДНР-ЛНР – і саме там вони вперше були сфотографовані з ДНРівським триколором.
Під час Революції Гідності Сурков приїздив до Києва і зустрічався з Януковичем. Саме він координував на рівні Кремля діяльність терористичних банд «ДНР» і «ЛНР». Захарченко, Пушилін, Пасічни – їх всіх називають людьми Суркова. Цікава деталь – Суркова повністю відповідальним за все що відбувається в ОРДЛО називає навіть терорист Стрєлков-Гіркін. Гіркін неймовірно критикує Суркова, але очевидно – терорист неймовірно ображений за те що його викинули з Донбасу після серії поразок липня-серпня 2014 р.
Що ж нам чекати від цієї відставки? Відповідь – нічого гарного. Сурков, попри всю критику з боку Гіркіна, все ж таки відстоював ідею збереження ДНР і ЛНР як квазі-державних утворень. Відставка Суркова означає посилення іншого відповідального за український напрямок у Кремлі – Дмітрія Козака. І це не віщує нам нічого гарного.
По-перше, Козак – прибічник ідеї «запхати ОРДЛО назад в Україну». Тобто – на правах автономії, з окремим представництвом у Верховній Раді. Теза «Гіві і Моторол у ВР», якою противники Петра Порошенка лякали нас весь період його президентства, стала реальністю коли ті противники Порошенка стали владою. З чим усіх і вітаю.
По-друге, саме з Козаком веде більшість переговорів помічник президента Зеленського Андрій Єрмак. Що у свою чергу робить ймовірність реалізації планів повернення ОРДЛО в Україну дуже високою. З чим знову таки вітаю всіх.
Сурков – це ворог. Ворог лютий, цинічний, безжальний і фанатичний. Але це – ворог відвертий. Ворог, який не приховує того що він – ворог. Наразі його міняють на ворога прихованого. З числа тих, які закликають до проросійськості під гаслами «боротьби з фашизмом». Які гноблять опозицію закликами до «об’єднання». Які руйнуватимуть Україну, всовуючи нам неконтрольований нами район під гаслами «миру і дружби».
Чи можемо ми опиратися цим планам? Так можемо. Шляхом тиску на українське керівництво. На завади таким намірам Кремля може стати опозиція підтримана громадським суспільством. Нами всіма.
І наостанок. Відставка Суркова – ще одна підтвердження тези «Зеленський зливає позиції України за крок до нашої перемоги». Повернення ОРДЛО в склад України більше за все лякає саме ОРДЛО – бойовиків і їхніх ватагів. Якщо українські спецслужби змогли витягли з ОРДЛО Цемаха – коли кордон перейде під контроль України ми витягнемо звідти кого захочемо. Передачу ОРДЛО в склад України люто критикує Гіркін і російські прибічники ДНР. Гасло «Путін зливає русскіх людей» уже лунає на їхніх блогах. Тож існує лише одна причина, чому Москва готова піти на це – складна економічна ситуація всередині Росії. А це означає що політика «військове стримування + санкці» часів Петра Порошенка була ефективною і правильною.
До перемоги лишалося почекати пару років. Лишалося…
