Сьогодні захисники донецького аеропорту – велика гордість для всіх українців, символ мужності українського солдата. За них молиться вся країна. Їх порівнюють із залізними безсмертними солдатами – киборгами, однак вони – звичайні люди, тільки з надзвичайною силою духу і великим українським серцем.
З одним із таких захисників донецького аеропорту, офіцером 79-ї аеромобільної бригади з позивним «Маршал», зустрівся кореспондент Facenews.
«Не треба слухати казок про донецький аеропорти, всяких там Гіві і Моторолу, – каже Маршал. – Зараз там стоять наші десантники, піхота, танкісти, артилеристи, є серйозні хлопці-вояки з «Правого сектора». Піхота на БМП-шках, молодці, завжди виїжджають на відсікання настання. З 95-ї бригади хлопці стоять і на підступах, і в самому аеропорту.
Журналісти придумують такі речі, що на голову не налізе. Розповідають, що якийсь поверх наш, а якийсь зайняли «Сепар». Скажу так: все це байки Крилова. Якщо до терміналу наближається група противника, її знищують і на цьому все. Постріляли, закидали гранатами. І ніхто ні на які поверхи їх не пускає. Обидва терміналу – і старий, і новий – наші, все інше – казки. І підвали, і дахи з прапорами наші. Як ви думаєте, якщо на новому терміналі стоїть наш прапор, то як би ми туди пройшли, якщо третій поверх був би «сепарскім»?
Інша справа, що вся територія аеропорту прострілюється. З великих відстаней бойовики ведуть вогонь з великокаліберних кулеметів, зеніток, мінометів. Тому ми не можемо вільно рухатися навколо терміналів.
Триває перемир’я, і ми не стріляємо. Коли вони по нас починають працювати, ми чекаємо хвилин 15-20, потім доповідаємо «наверх» і вже коли дають дозвіл, відкриваємо вогонь. Хіба що коли вони починають раптово на нас рухатися, то відкриваємо вогонь самостійно. А якщо вже ми відкриваємо вогонь, то робимо це серйозно, і «ведмедики» (танки – прим.) Наші починають працювати. Було навіть, що нам дзвонили з координаційного центру та говорили, що ці Гіві з Моторолою скаржаться, що дуже вже «кріп» «насипають» сильно, тому що у них там вже все вибухає і горить.
Пореченков? Мене дивує те, що актор з Росії вирішив приїхати в чужу країну для того, щоб постріляти по людям, як на сафарі. А тим більше у людини з написом «Преса» не повинно бути зброї в руках взагалі. Те, що він зробив – НЕ вчинок чоловіка. Після цього, пригадуючи фільми, в яких він грав справжніх сильних мужиків, розумієш, що він повний нуль, ніхто, безхребетна особистість. Я йому вже привіт передавав через «Громадське ТБ», не дай бог йому десь зустрітися з нами. Наші хлопці, почувши цю історію, все дуже засмутилися: доведеться фільми не дивитися, а ті, які є на ноутбуках, повидаляти. Вони таке не сприйняли, і прощати не хочуть. До речі, в очах у Пореченкова був явний страх, коли він там на камери позував. Як перелякана собака на тих «Сепар» дивився. Якщо ти такий воїн, то чому в шоломі з написом «Преса»? Це взагалі дика річ. Ще прицільно стріляв, а потім почав відмовлятися, що стріляв холостими, по мішені. Звідки на війні холості патрони, тим більше для великокаліберного кулемета? На відео чітко же видно, що це бронебійно-запальні. Так що цей Пореченков, коли ще раз приїде сюди, то, якщо він не слабак, нехай попередить, а ми його зустрінемо …
Нам кажуть, що ми не можемо підтвердити загибель сотень бойовиків, не уявляємо доказів, фотознімків. Ми принципово ніколи не будемо фотографувати убитих, і тим більше не будемо фотографуватися біля них. Ми не збираємося нікому доводити, скільки ми поклали там ворогів. Хай вони самі розбираються зі своїми втратами. Ми не звірі, щоб робити такі фотографії, ми солдати. Це російські ублюдки люблять знімки на тлі розтерзаних і понівечених тіл. Ось чим ми, українські солдати, відрізняємося від них. Так, у них краще технічне оснащення, але в головах у них щось не так. Їх солдати-строковики пишуть в інтернеті, що поїдуть постріляти по «кріп», а потім на дембель. А зараз їх там собаки їдять, хлопці не дадуть збрехати, самі бачили. Ми не відчуваємо задоволення від того, що вбиваємо людей, навіть якщо ці люди – вороги. Ще раз підкреслю, ось цим ми дуже відрізняємося. Вони нас намагаються звинуватити в нелюдяності, що ми карателі бездушні. Є противник, ми його знищили і все, забули. Воювати, так воювати, а не займатися херней.
«Сепаратисти» не люди, і поводяться не як гідні воїни. Коли були ситуації обміну загиблими, або обидві сторони забирали з поля своїх убитих, вони використали цей час, щоб підібратися до нас ближче і поставити розтяжки. Вони ніколи не дотримувалися домовленостей, могли вести вогонь по нашим, які збираи убитих. І з офіцерами там не все нормально. Не можна вірити словам ні «Сепаратиста», ні російського офіцера.
І взагалі, хто дав право росіянам, напавши на нас, судити, що ми жорстокі, що ми карателі. Чому вони раптом вирішили, що вони вищі нас, що вони можуть нам вказувати, як себе вести, як нам жити? Є наша Україна, і ми її будемо захищати. Від будь-якого, незалежно від того, ким він себе вважає.
Хоча є у нас і такі, які більше говорять про патріотизм, ніж роблять справ. Он у нас в бригаді сидять в ППД (пункт постійної дислокації – прим.) І шукають будь-які причини, щоб не приїхати сюди. А я так розумію: отримав задачу і поїхав. Тут твої друзі, тут твої товариші по службі. Ну не можна так, що ти сидиш вдома, а твої товариші воюють. При цьому ті, хто драпонув в тил, тепер ще й міркують, що їх злили політики, генерали зрадники, командири нетями, «тому за них воювати не буду». А ми винні в тому, що не оцінили їх геройських якостей, не підтримали і кинули передову. Звільнили і йди водієм маршрутки, не ганьби честь солдата. ”
Дописувач:
