Всі зібралися в залі, виконали гімн, потім була хвилина мовчання за загиблими у війні. Далі виголосили присягу, а головною подією був виступ Петра Порошенка, який озвучив кілька неприємних для Москви тез: заявка про членство в ЄС через 5 років; мир на Донбасі лише через мінський протокол; главою антикорупційного комітету може стати іноземець.
Більш того, передбачається, що іноземців буде кілька: наприклад, віце-прем’єром з євроінтеграції може стати литовець, одним з міністрів економічного блоку – американець, а міністерство внутрішніх може очолити представник Грузії.
Як бачимо, нова Рада професіоналів не боїться. Теоретично, як мінімум.
А ще Порошенко передав привіт Кремлю фразою, що «підтримка українським народом ідеї вступу України в НАТО зростає саме через дії Російської Федерації», що правда.
Потім вибирали прем’єра, яким, як і очікувалося, став Арсеній Яценюк. Його персона на цей пост була обговорена заздалегідь, тому голосування було дружним, як в піонертаборі. За нового-старого прем’єра проголосував 341 депутат, проти 2-х з повного складу в 390 депутатів.
Ці цифри потрібно знати не тільки для того, щоб показати, що за пана Яценюка проголосували в єдиному депутатському пориві, а й відзначити, як проголосувала опозиція, яка, нагадаю, отримала високе четверте місце на виборах в Раду.
Так от, із 40 депутатів-оппозіцінеров «за» був один чоловік, проти, і утрималися – нуль, не голосували двадцять вісім, був відсутній один.
Таким чином, опозиція в Раді починає з того, що просто умиває руки від призначень, обговорень і прийняття рішень.
Коментарі з цього приводу в українських ЗМІ переповнені подиву. Якщо опозиція чекає вказівок з Кремля, то чому їй не дали цих вказівок; але якщо це своя, проукраїнська опозиція, то чому вона ухилилася від голосування, якщо врахувати, що отримала чимало голосів громадян.
Так чи інакше, якщо і були прихильники зірвати перше засідання Ради, повідомивши світові, що і в красивому залі засідань зібралися добірні бандерівці і фашисти, то це не вдалося.
Хоча, може і цілі такої не було.
Але, незважаючи на покинувшу по закінченню засідання опозицію, якусь діяльність представників «Москви» у Раді все одно чекають- не сьогодні, так завтра.
Тим не менш, єдність Ради, показна, або реальна, – це важкий камінь для Кремля, бо пакети законів з модернізації, оборони і навіть вступу України у всякі, неприємні для Москви структури, прийматимуться негайно, і з переважною більшістю, що явно ускладнить завдання по дестабілізації сусіда.
Звичайно, Рада і сама може дестабілізувати Україну – за історію незалежності це в неї виходило не раз.
