Українське військо

Які перспективи АТО в зимовий період

   1. Наближаються холоди. Обидві сторони вже цілком усвідомили, що характер бойових дій у зв’язку з цим істотно зміниться. В силу своїх можливостей і розуміння цього факту обидві сторони готуються до цьогоу фактора.

Особливостей ведення бойових дій в холодний період року – вагон і маленький візок. Але навіть серед них виділяються кілька, які безсумнівно позначаться на ході та перебігу війни безпосередньо …
– Різке зростання значення контролю над комунікаціями, населеними пунктами і транспортними вузлами (а отже зміна обсягів і форм постачання військ, які безпосередньо  ведуть бойові дії)
– Зміни параметрів експлуатації і форм застосування ОВТ та їх впливу на загальний рівень боєздатності військ
– Зростання ролі і впливу погодного чинника на загальне МПС особового складу як українських військ, так і бойовиків НВФ, а отже і на рівень їх боєздатності. Тепло, їжа і одяг стануть в цьому відношенні дуже важливими чинниками. (Що б було зрозуміло, спробуйте уявити, як почувається боєць, змушений хоча б добу просидіти в окопі при температурі -10-12, при пронизливому вітрі з боку замерзлого Азовського моря, повірте – відчуття не з приємних, природно, що його морально- психологічний стан, м’яко кажучи, відрізняється від того, коли на вулиці + 18-20)
– Істотні зміни відбудуться так само і в тактичних прийомах обох сторін, продиктовані саме змінами сезонно-кліматичних умов (зникнення “зеленки”, ускладнення інженерного забезпечення дій військ і ряд інших …). Наприклад, вирити окоп, обладнати вогневу позицію при морозі набагато важче ніж влітку. Зміняться умови виявлення противника, ведення спостереження і наземної розвідки і цілий ряд інших факторів …
Це, звичайно, не всі особливості здатні істотно вплинути на хід і перебіг війни, пов’язані саме з сезонно-кліматичними змінами, але цілком достатні для розуміння серйозності проблеми …
Тепер, що стосується ситуації “на фронтах”.
2.Традиційно, відкриваємо наш огляд приморським напрямком.
Ситуація тут складається досить неоднозначна. Українські війська продовжували утримувати рубіж Широкино (викл.) – Лебединське – Гнутове – Павлопіль, періодично відбиваючи спроби бойовиків і замаскованих під них “заблукавших”, які невеликими мобільними групами намагалися проникнути в глибину їхніх позицій. Іноді це виливалося у досить істотні перестрілки і бої. Такі ескапади траплялися в районі Павлопіль, Талаківці, Гнутове. Вата наполегливо і з завидною наполегливістю “промацує” коридор північніше і східніше Маріуполя.
Протягом тижня противник закінчив формування ударної тактичної групи на цьому напрямку (загальна її чисельність оцінюється в 2 БТГ із засобами посилення, забезпечення та артилерійської підтримки).
У свою чергу, українські війська продовжували на цьому напрямку вдосконалювати свою оборону і посилювати боєздатність своїх підрозділів (проводився ряд заходів з інженерного облаштування позицій, доукомплектування підрозділів особовим складом і бойовою технікою).
З точки зору, подальших перспектив ведення бойових дій варто розглядати варіант нанесення основного удару противника північніше Маріуполя і допоміжного вздовж узбережжя. Цілком можливо в ході планування конкретних дій це співвідношення може змінитися, для створення ефекту оперативної неочікуваності…
Повторюся, найближчим завданням ватних формувань на даному напрямку, якщо з керівництвом буде прийнято рішення дійсно “повоювати” швидше за все буде прорив до рубежу Касянівка -Македоновка (тобто вихід до дороги Н20 Маріуполь-Донецьк), а наступна – вихід на рубіж Володарське – Мангуш і закріплення вздовж дороги Т0523.
Таким чином  в самому Маріуполі угруповання українських військ будуть відрізані і оточені, а супротивник зможе контролювати дві основні комунікації в цьому районі (дороги Н-20 Маріуполь – Донецьк і Е58 Новоазовськ – Одеса).
Наскільки реальна до виконання це завдання для вато-військ сьогодні сказати важко. Але так чи інакше, навряд чи зосереджені і оборонні на цьому напрямку угруповання українських військ, при всьому  цьому, будуть байдуже спостерігати за їх можливим чи реальним “ударом”.

3. На ділянці Лісове – Старомар’ївка українські війська всі минулі   дні продовжували обороняти СТАРОГНАТІВСЬКЕ плацдарм, часом ведучи активні дії не тільки на його флангових позиціях, але і по його основниійосьової позиції в районі Миколаївка -Старогнатовка -Новоласпа.
Факт зосередження досить значного ударного угруповання “армії сепаратистів” значно посиленою підрозділами “заблукалих” росіян, в районі Новотроїцьке – Оленівка – очевидний. Так само, як очевидна цілком реальна можливість цього угруповання за певних умов завдати удару в тил всьому південному (приморського) флангу угруповання АТО, на захід Волновахи з перспективою вивалиться на Азовське узбережжя десь ЗА Маріуполем, ближче до Бердянська.
Але, якщо вато-командувачі думають, що це очевидно тільки їм (і тому протягом минулого тижня вони досить наполегливо посилювали свою Оленівська угруповання донецької гопоти з “Оплоту”, що встигла до цього поперестрілюватися з силами АТО в західному секторі та в районі ДАП-а) , то вони явно помиляються. Ця можливість так само очевидна і українському командуванню. Принаймні, концентрація  у цьому секторі додаткових резервів і посилення оборонних позицій по рубежу Валер’яновка – Волноваха – Рибинське про це дуже красномовно свідчить …
На мій глибоко дилетантський погляд, нанесення такого роду удару ватою, мало сенс кілька тижнів тому. Сьогодні ж, це нічим іншим як розгромом в глибині бойових порядків українських військ закінчиться не може. Якщо ж, вата вирішить не рахуватися з втратами і істотно наростити, стягнувши на цей напрямок половину свого ЮВО, ударні угруповання в районі Тельманове та Новотріцка, то тоді, звичайно, шанс у них з’явиться …
Якщо ж вато-командувачі вирішили виконувати це завдання поетапно, спочатку Маруполь, потім Старогнатівка і лише потім удар до узбережжя, то ймовірність провалу різко зросте зі зрозумілих будь-якого оператора причин …

4. На Західному напрямку українські війська продовжували утримувати рубіж Новомихайлівка – Мар’їнка – Красногорівка, фактично сковуючи можливість наступу ватних формувань як у напрямку на південь-захід для флангового прикриття колорадів на Волноваському напрямку, так і в напрямку на північний захід на Карлівку, в тил українським підрозділам  на правому фланзі Авдіївської групи українських військ. Фактично,  тут українські війська виконують прикриваєючу функцію для підрозділів,  що ведуть оборонні бої на північний схід  і сковують противника, для підрозділів, що обороняються південніше по рубежу Солодке -Благодатное -Волноваха.
У перебігу минулих днів,   на цьому напрямку  угруповання вати (головним чином в Петровському районі Донецька) кілька разів обстрілювали позиції українських військ як в районі Красногоровки, так і в районі Мар’їнки. Але особливого завзяття та готовності “вибити” Кріп “у що б-то не стало”, як це було в районі ДАП-а, не продемонструвалося.
За деякими даними вата досить істотно послабила своє угруповання в Петровському районі,  посиливши Оленівська групу і формування, що ведуть бої на ділянці Піски -ДАП – Авдіївка.
Удавана другорядність даного напрямку нікого не повинна вводити в оману. Бо, очевидно, що найменша зміна “накреслення” лінії фронту південніше або на північний схід від цього сектора здатна відразу і різко підняти оперативне значення даного напрямку. Особливо, це стосується можливої метушні вати зі СТАРОГНАТІВСЬКЕ плацдармом і можливим західніше Волновахи “походом до моря”.

5. Авдіївська група українських військ в перебігу минулих днів продовжувала утримувати рубіж Піски – ДАП – південна околиця Авдіївки (вкл.) – Крута Балка – Василівка -Верхнеторецкое – Червоний Партизан -Широка балка (викл.).
Ситуація на правому фланзі угрупування продовжувала залишатися напруженою. Противник протягом минулого тижня неодноразово не тільки обстрілював позиції українських військ з найрізноманітнішого озброєння (починаючи від стрілецької, закінчуючи РСЗВ і регулярними ударами ствольної артилерії), але й намагався в окремих випадках просуватися вперед. Наприклад, в районі ДАП-а, південніше Адеевкі, у напрямку до селища Дослідне.
Впадає в очі, значна зміна в тактиці дій ватяною піхоти, атакуючої на цій ділянці. Якщо раніше схема була простою і невигадливою … потужний артудари і потім лобова атака, то тепер вата намагається обходити вузли оборони та опорні пункти українських військ і діяти у фланг. Крім того, дуже сильно змінилася і методика проведення атак. Тепер вата явно намагається ГОТУВАТИ їх ретельніше, наприклад, заздалегідь розвідуючи шлях прихованого підходу до позицій українських військ, маневрувати не тільки силами і засобами на полі бою, але і вогнем.
Слід зауважити, що в перебігу минулих днів бойовики проявляли активність на цій ділянці не тільки в звичних уже напрямках – Піски, ДАП, Авдіївка, але і вельми пожвавилися в центрі і на лівому фланзі (район Широка Балка -Червоний Партизан). Принаймні, інтенсивність обстрілів і таким чином кількість спроб нанесення вогневого ураження  українським військам істотно збільшилася. Відчувається що в “Горлівський гарнізон” прибула свіжа вата.
Що стосується подальших перспектив, слід зауважити, що досить імовірним є зміщення напрямків, докладання основних зусиль сепаратистів в цій ділянці зі зміщенням на північний схід. На таку думку наштовхує поява в Ясинуватій, Яковлівці і північніше Кіровського району Макіївки кількох свіжих формувань вато-витязів (причому зі значним числом “стурбованих добровольців” з Путінленда), причому зі значним числом артилерії і бронетехніки. Окрім як ривок ЗА Горлівську трасу М04-Е50, цим “туристам” в даному районі важко знайти інше заняття …

6. На Дебальцевському плацдармі ситуацію курортною не назвеш. Після того, як тамтешні сепаратисти встановили для себе точно, що будь-які наміри на ділянці Шуми -Лозовое (особливо вздовж дороги Т0513 і селища Гольмівський), грозять всякого роду ускладненнями у вигляді “несподівано” потужних ударів укроповской артилерії, а прорив у бік жаданого Дзержинська ПОКИ не можливий, вони тут же звернули свій запалений погляд на Вуглегірськ. В результаті там з’явилася свіжа бронегруппа (до 15 одиниць техніки) не то місцевої вати, розведеної завезеними росіянами, ударених тамтешньої пропагандою, не то задрапірованими “під ПОПОлченіе” раСЕянских солдатиків. Але одне можна сказати точно, стволів у них всяких-різних цілком удосталь, в тому числі артилерійських. І використовують вони їх вельми інтенсивно, що характерно. В процесі обстрілів вони вельми активно взаємодіють з артилерійської вато-групою, яка знаходиться на північний схід від Макіївки. Той факт, що їй стріляти по укріпленим позиціям кропу в районі Вуглегірська доводиться поверх Єнакієве, по всій видимості “ди-рявих” артилеристів особливо не турбує …
Поки ж, угруповання українських військ, що знаходиться на плацдармі, продовжує протягом минулих днів утримувати рубіж Лозове – Вуглегірськ – Ольховатка – північна околиця Нікішине (викл.) – На північний захід від Фащеевкі – Чорнухине – Троїцьке, ведучи стримуючі бої по рубежу Ольховатка – Кам’янка – Міус і одночасно відбиваючи атаки сепаратистів в районі Чорнухине і вздовж дороги М04.
Що стосується подальших перспектив ведення боїв на Дебальцівському плацдармі, то слід зауважити, що можливе оточення українських військ на цьому напрямку сьогодні виглядає менш реальним ніж їх фронтальне витіснення з плацдарму. Про причини такої ситуації я писав у минулому зведенні, тому повторяться не буду. Єдиним варіантом, який в принципі можливий ватою на даній ділянці, очевидно є здвоєний удар прямо на Дебальцеве від Вергулёвкі і через Вуглегірськ. Судячи з усього, саме до нього ватні командири і схиляються. По-іншому пояснити нарощування вато-формуваннями зусиль у районі Чорнухине і Вуглегірська не представляється можливим. Хоча і цей план, чесно кажучи, не найкращий, бо буде потрібно проривати цілий ряд укріплених позицій українських військ.

7. Луганський фронт протягом минулого тижня так само продовжував залишатися вельми напруженою ділянкою. Тут українські війська утримували рубіж Троїцьке – Комишуваха – Нижнє – Сокільники – Трёхізбёнка – Старий Айдар – Щастя – Станиця Луганська, фактично ведучи по всій лінії оборонні бої.
Пан Мозговий і його вато-привиди, підтримані кадировського-осетинськими формуваннями і мальовничими представниками місцевого, а так само зальотні донського козацтва провели минулий тиждень вельми жваво і бурхливо. Головні зусилля цей луганський анклав зосередив на обстрілах і атаках позицій українських військ як в районі Попасна – Новоолександрівка, все-таки намагаючись вийти на тили і комунікації Дебальцевської групи українських військ (поки безрезультативно), так і  обстріли українських позицій в районі Сокольники -Прішіб – Трёхізбёнка (треба розуміти не залишаючи надії все-таки прорватися глибоко в тил лівофлангової групи українських військ, що веде запеклі бої за Щастя і Станицю Луганську). Поки всі ці наміри вдається обмежувати вогнем у артилерії, але слід зауважити, що сепаратисти вельми наполегливі і завзяті. Що обумовлюється регулярним “підігрівом” з боку федеративних ватників через Краснодонську “магістраль”, а то і їх прямою участю в обстрілі і боях (принаймні, участь 2-х ротних тактичних груп раСЕянцев, в тому числі однієї зі складу ВДВ, замаскованих “під козацтво “зафіксовано на цій ділянці). Наші джерела стверджують про наявність у складі   формувань сепаратистів цілого танкового батальйону. Хоча наскільки я розумію, він застосовується не в повному складі, а поротно, а то й позводно.
У свою чергу, “кращий геноцид республіки”, невгамовний майор Плотницкий і його нукери з офіційної банди “Зоря”, а так само “обмежений кавказький контингент” протягом минулого тижня продовжували довбати з різних стволів (в основному артилерійських і мінометних) позиції українських військ в районі Щастя і Станиці Луганській. Відзначено підтягування у цей район свіжої броні (до 12 одиниць), на зміну вийшовшій з ладу … З чуток, разом з екіпажами, що складаються з чергових пропагандистських “психів”, які пройшли професійно-терористичну допідготовку в ростовських степах. Поки, особливих бонусів ця луганська  гвардія не отримала, але де кілька раз по ТЕС у Щастя потрапила,  так само  з району висот недалеко від Миколаївки обстріляла  Станицю.
Що стосується, подальших перспектив ведення бойових дій на цій ділянці, то швидше за все напрямок на Райгородку залишається актуальним в плані флангового прикриття тактичних груп українських військ, що утримують переправи через Сіверський Донець в Щастя і Станицю, а так само можливі подальші спроби Мозгового “замутити” щось в сторону Артемівська через Попасну (принаймні. в перебігу декількох останніх днів його артилерія вельми наполегливо довбає з цього населеному пункту).

Загальні тенденції:

– Обидві сторони на сьогоднішній момент нагадують готових до старту бігунів. Хто з них “зірветься” зі старту першим – поки визначити важко. Але обидва вельми уважно відстежують найменші ворушіння супротивника. Наявність у складі вато-угрупування , “задрапірованих” рАСеянскіх військ принципово нічого в цьому відношенні не змінює.

– Обидві сторони так само вельми наполегливо демонструють бажання використовувати часовий фактор. Але, якщо раніше вони намагалися його “виграти”, то тепер ясно простежується обопільне бажання “загнати в цейтнот” один одного, позбавити противника можливості своєчасно і адекватно відреагувати на власні дії

– Перманентне посилення бойових можливостей так само демонструють обидві сторони. Принаймні, і ті і інші роблять для цього все можливе. Починаючи від зосередження необхідних резервів, закінчуючи наполегливими спробами покращувати свої позиції якимись локальними діями і наполегливим веденням всіх типів розвідки.

– З усією очевидністю останнім часом намітилася тенденція до нарощування обома сторонами зусиль щодо ведення в тилах один одного диверсійно-партизанської війни.

Дописувач: Konstantin Mashovets

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

seven + seventeen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.