Ден Це Ден, піхотинець комендатури «Шквал» 7-го прикордонного Карпатського загону, попри втрату дому через війну продовжує службу на передовій та знаходить опору у бойовому братерстві.
Він служить у підрозділі з літа минулого року. Його рідне місто наразі перебуває під тимчасовою окупацією, а будинок був повністю знищений окупантами. Однак Ден не зламався та обрав інший шлях, залишившись у строю.
За його словами, бути піхотинцем означає поєднувати одразу кілька ролей – воїна, інженера, сапера та психолога. Ден згадує понад 100 днів безперервного перебування на позиціях, коли доводилося самостійно розміновувати ворожі скиди та підтримувати молодших побратимів, допомагаючи їм долати страх.
Коли з’явилася можливість ротації, боєць відмовився. Він пояснив це тим, що вже звик до місцевості, знає кожну стежку і не хотів, щоб замість нього на позиції заходив новий військовослужбовець, якому довелося б проходити складну адаптацію з нуля.
Його розповідь – це історія про здатність залишатися людиною в надзвичайно важких умовах. Ден говорить про власноруч облаштоване «гніздечко» біля рації, щоб удень і вночі контролювати ефір і берегти своїх, про просту їжу на нулі – цукор на чорному хлібі як найкращий десерт та радість від банки згущеного молока, яку турботливо доставляють дроном.
Окрема частина цієї історії – це 20 кілометрів дуже небезпечного шляху, які довелося подолати, щоб полеглий побратим повернувся додому. Для Дена це питання честі й відповідальності перед тими, хто воював поруч.
Він також цінує короткі моменти тилу: довгоочікувану відпустку, здійснену мрію про купівлю мотоцикла та недовгу, але надзвичайно важливу зустріч із донькою. Під час цієї зустрічі Ден пообіцяв наступного разу приїхати до неї на довше.
Історія Дена – це розповідь про українську піхоту, про тих, хто тримає фронт на своїх плечах і водночас зберігає велике серце.
Джерело: 7 Прикордонний Карпатський загін
