Віталій Толочко, бойовий медик родом із Бердянська, після важкого поранення не полишив службу і нині продовжує працювати у Мукачівському прикордонному загоні. Медикиня на стабілізаційному пункті в Покровському, куди його привезли після поранення, нагадала, що раніше він сам привозив сюди своїх побратимів.
До повномасштабного вторгнення Віталій жив у Бердянську, де залишилися його рідна вулиця та Азовське море. У перший тиждень широкомасштабної агресії місто окупували. Про це він дізнався, перебуваючи у Литві, після чого повернувся в Україну, щоб вивезти з Києва молодшу сестру з двома дітьми. Їм вдалося виїхати за кордон, а в день його приїзду ракета влучила в сусідній під’їзд будинку.
Після цього Віталій звернувся до військкомату, де черги сягали близько чотирьох тисяч людей. Він добре стріляв, але для офіційної посади потрібен був сертифікат, тож поїхав до Естонії, пройшов курс за стандартами НАТО і склав іспит. Згодом домігся переведення ближче до Запорізького напрямку – в район Оріхова та Малої Токмачки, де виконував завдання немедичного характеру.
У Бердянську в нього залишалася донька, і Віталій наполіг, щоб вона разом із матір’ю виїхала. Вони встигли зробити це останнім вагоном, а вже через два дні їхній будинок був зруйнований під час обстрілу. Зараз донька живе в Ірландії, а її дитячий малюнок боєць возив із собою в кожному бліндажі та шпиталі.
Медична освіта з’явилася в житті Толочка завдяки наполегливості матері, яка у 1997 році переконала його закінчити медичне училище. Після першого поранення стало зрозуміло, що до штурмових посад він уже не повернеться, і саме цей диплом дозволив йому залишитися у бойовій розвідці як санітарний інструктор роти. Оскільки Бердянське медучилище опинилося в окупації і архів був недоступний, через знайомих він дістав фотографію диплома та зміг підтвердити свою медичну освіту.
Поранення Віталій отримав під Селидовим, коли разом із побратимом їхав на евакуацію поранених. Майже на місці в їхню машину влучив ворожий дрон. Бійцям вдалося вискочити та сховатися у дворі. Толочко самостійно наклав собі турнікет, перев’язав рану і контролював свій стан, діючи так, як багато разів навчав інших. Евакуаційна група дісталася до них лише вночі, після чого розпочалося тривале лікування у шпиталях.
У всіх шпиталях поруч із ним була дружина, яка супроводжувала його на всіх етапах лікування. Віталію встановили спочатку третю, а потім другу групу інвалідності. Попри це він вирішив не залишати службу і нині працює у відділі інспекторів прикордонної служби «Велика Бийгань» Мукачівського загону, де для нього знайшли посаду з меншим фізичним навантаженням, але з можливістю застосовувати бойовий досвід.
Про майбутнє Віталій Толочко говорить спокійно. Він хоче повернутися до українського Бердянська, побачити український Крим і щоб після війни країна розвивалася. Військовий наголошує, що під час війни українська нація довела свою силу, стійкість і здатність боротися, а після перемоги, за його словами, не менш важливим завданням стане мудро відбудувати державу та зробити її успішною.
Джерело: Facebook
