Популярний історик і журналіст Павло Бондаренко у своєму блозі пише про те, що вічне питання, яке хвилює людство: чого хоче пролетар? Відповідь на це питання давно всім відомий: хліба і видовищ. Нічого іншого поки ніхто не придумав. Пролетар не цінує «високі матерії» – йому давай «Сватів», «Зважені та щасливі», а, якщо «політика» – це шоу Шустера. Насправді це не якийсь особливий вид пролетарів в Україні. Пролетаріат завжди такий був.
За словами Павла Правого, ще в стародавньому Римі клани сенаторів утримували щось на зразок політичних партій, малі власні кольори і навколо цих партій крутилося безліч пролетарів. Пролетарям давали безкоштовний хліб, а також забезпечували безкоштовні розваги. Не театр – античний театр був для еліти. І не походи в бібліотеки – пролетарі не читають. Для пролетарів існували гонки колісниць і гладіаторські бої. Чим багатше був політичний клан, тім більше хліба міг роздати і більше видовищ оплатити. Тім більше пролетарів він мав. Логічно, що хтось може запитати, навіщо це було потрібно, адже тоді пролетаріат права голосу не мав? Відповідь: для забезпечення «масовок», створення тиску на політичних суперників, забезпечення видимості загальнонародної підтримки. Пролетаріат використовували під час державних переворотів.
Історик зазначає, все це до болю щось нагадує в Україні. До речі, пролетар в стародавньому Римі – це соціальна верства людей, які не малі власності. Вони нічим не володіли, крім своїх дітей, які були ресурсом держави – потенційними солдатами і найманими робітниками. Саме слово proletarius перекладається з латини як «той, що виробляє потомство».
