Днями у Харкові невідомі в масках скинули з постаменту погруддя радянського маршала Георгія Жукова. Обурення охопило не тільки ідейних «ватников» на чолі з мером Геннадієм Кернесом, але і пересічних харків’ян, мовляв – маршала то за що, адже він підневільна людина, робив помилки, тому що рішення доводилося приймати складні війна йшла. Як передає Новинний Портал, про це у своєму блозі пише український блогер, історик Дмитро Вовнянко.
За його словами, зараз можна написати щось типу «пам’ять руйнувати пам’ятники недобре – історія мовляв». Можна, але язик не повертається, тому що засудити тоді доведеться не тільки нинішню нашу декомунізацію, але і тих німецьких і італійських антифашистів, які зносили після війни пам’ять пам’ятники Гітлеру та Муссоліні. Засудити доведеться, наприклад, румунів, які знесли все, що нагадувало їм упиря Чеушеску.
Дмитро Вовнянко пише, що самий правильний питання – а чи гідний маршал Жуков пам ” ятника? На думку історика, тієї бюст скинули як раз-таки нащадки радянських солдатів-фронтовиків, нащадки тих, хто піднімався в шосту і сьому атаку під Єльнею, де єдиний шанс вижити було зловити кулю. Це нащадки тих, на чиєму стотисячний горбу маршал Жуков брав Берлін, щоб за бажанням Сталіна встигнути до 1 травня. Це нащадки тих мільйонів, кого побили, спалили, покинули й забули – і тепер їхні залишки знаходять хіба що волонтери, тому що країні що влаштовує «Безсмертні полиці», рештки справжніх воїнів тихий «полків» абсолютно не потрібні.
