Для того, щоб інтегрувати JDAM-ER було не просто створено новий тримач, а спеціальний пілон з додатковою системою, яка значно підвищує ефективність озброєння
Джерело: Defence Express
Здавалось, що у питанні інтеграції до радянських літаків західного озброєння вже сказано доволі багато, й інтеграція високоточних плануючих бомб JDAM-ER не є виключенням. Зрештою фото та відео з ними під крилом на дуже специфічних пілонах публікувало й Командування Повітряних сил ЗСУ.
Але нове фото, яке активно поширилось у мережі та було проаналізоване у публікації The Drive, говорить, що насправді мова йде про значно складніший шлях. Увагу на ньому привертає значний виступ самого пілона, який виходить за габарити крила та накладка з чорного, як здається, пластикового матеріалу, на “носі” пілона.
Справа в тому, що у конструкції озброєння та військової техніки, особливо у бойовій авіації, нічого зайвого не буває й кожна деталь має своє функціональне призначення. І дуже схоже, що цей пілон має значно складніший функціонал ніж просто бомбовий тримач.
Й, як йдеться у публікації західного видання, все вказує на те, що це радіопрозоре “вікно” для антени системи супутникової навігації. Саме таке пояснення є найбільш логічним з точки зору необхідності “виносу” пілона з під крила та забезпечення якісного приймання сигналу з супутників.
Водночас наявність в пілоні такої системи означає, що додатково у пілоні розміщується засіб, який дозволяє передавати на бомбу JDAM-ER дані щодо свого розташування ще перед скиданням. Тобто це значно краще ніж за алгоритм, який вбачався раніше, коли пілот мав вивести літак точно у зону скидання у 3D-координатах (включно з висотою) й здійснити скид саме у цій точці, бо радянський літак не міг “спілкуватися” з американською бомбою.
Питання чи дозволяє цей пілон програмувати JDAM-ER у повітрі, вказуючи нові координати цілі, залишається дискусійним. Але й без цього такого розширеного функціонала вистачає для забезпечення точності зі значно більшим “допуском” до точки скиду, бо бомба отримає всі необхідні дані для обрахунку траєкторії польоту ще перед розділенням з літаком.
Зрештою саме ця версія наразі превалює над варіантами, коли у пілоні розміщується станція РЕБ, або детектор радіоопромінення, бо такі пілони використовується саме для JDAM-ER. Хоча з таким функціоналом вони були б більш корисні для запуску AGM-88 HARM, який запускається з пілона LAU-118/А.
Тобто шлях інтеграції JDAM-ER до МіГ-29 виявився насправді значно цікавішим й потребував розробки фактично нового пілона, з новими системами. Й можливо якраз такі рішення, які ніхто раніше не реалізовував, відкрити можливість появи вже значно складніших гібридів радянського та західного озброєння, наприклад, цілого проєкту FrankenSAM.
