21 листопада 2018 року Владика Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської Архиєпархії звершив чин освячення нового храму УГКЦ на селекційній станції села Мала Вільшанка, Білоцерківського району, Київської області.
Цього дня у парафії Владика звершив Архиєрейську Божественну Літургію. Разом з Єпискоом співслужили представники духовенства Київської Архиєпархії, а зокрема о. Ігор Гріщенко, парох місцевої громади УГКЦ.
«Сьогодні ми освятили цей, може, скромний дерев’яний храм на честь і славу святого Архистартига Михаїла. Бо чомусь вибрано покровителем цього села архистратига Божого. Мабуть, хотів Він тут з вами бути, вас боронити і за вас заступатися і молитися. Справді, невимовно тішуся тою великою Божою добротою, заступництвом і посередництвом святого Архистратига Михаїла, що нарешті ми з того темного вестибюлю, з того, з якого починали, молимося у світлому, дерев’яному «еко-храмові», який пахне нашою карпатською живицею, який дихає духом карпатських гір, смерек і теж щось нам має сказати», – зазначив Владика.
Ведучи далі Єпископ звернув увагу на Євангельський уривок «Не тіштеся, що духи вам коряться, радійте з того, що імена ваші записані на небі» (Лк. 10, 20). Коментуючи цей текст проповідник сказав, що кожному здається, що його голос чи ім’я в цьому світі щось вартує: «Вірмо, що Бог прийшов у цей світ задля нашого імені, задля спасення храму нашої душі, що через ласку хрещення ми всі записані в книзі Божого життя, щасливої вічності, яка, очевидно, сама по собі не приходить. Ми мусимо боротися за Бога у власній душі. Ми мусили боротися за те, щоби поставити тут храм. Ми мусили прикласти руку, може якогось гроша, якоїсь доброї волі, молитви, співдіяння. Само собою нічого у світі цьому не діється, і спасення теж осягається трудом. Бо тільки, каже Христос, ті, що застосовують силу, здобувають Царство Небесне (Мт. 11, 12). Треба хотіти, треба бажати, щоби твоє ім’я залишилося, було записане в книзі Божого життя – життя вічного. А для того, як із рідним татом і мамою, треба мати діалог, треба з ними розмовляти, треба до них зайти, приїхати, потелефонувати, розрадити. Бог хоче нашого серця, нічого більшого. Хоче стосунків, таких, як є між нами тут, на землі. Бо все небесне починається тут, на землі, і все високе гідне і вічне починається для нас, земних людей, у тому часі, в якому ми живемо і в якому ми є. І наше спасіння буде куватися у тому храмі. Бо тут маємо каятися зі своїх гріхів, маємо принести за посередництвом священика Богові жертву безкровну за гріхи свої і цілого народу. Маємо тут молитися за наших померлих і благати здоров’я для наших дітей та онуків, за благодатні майові дощі, щоб зростали врожаї, достигав хліб…».
Далі владика побажав місцевим вірянам, щоб нікому не забракло тої радості, про яку каже Господь: радійте, що імена ваші записані на небі: «Ходіть до Церкви з любові до Бога, не зі страху перед карою, перед нещасливою вічністю. Любіть Бога, бо Він перший полюбив усіх нас відвічною любов’ю. Культивуйте цю любов як добре насіння на доброму українському ґрунті. Справді, перемагайте зло глобальне, яке сьогодні є в Україні, тут, у себе в селі через власну любов, через позитивну мотивацію. Перестаньмо нарікати, перестаньмо судити і критикувати всіх. Справді зробімося народом позитивним, добрим, світлим і ясним. І ця світлість і ясність неодмінно пошириться на всю Україну, на всю нашу Церкву, на кожному християнську душу».
Завершуючи Єпископ наголосив: «З нагоди цього празника посвячення святого храму Божого, бажаю, щоби Архистратиг навіть не стояв тут, під церквою, перед дверима, але щоб стояв на дверях ваших домів, помешкань і душ. Щоби благословив вас бути дітьми Божими на спасення і ширення Божого Царства на землі…».
Після Архиєрейської Божественної Літургії Владика Йосиф привітав іменинників, а також всіх парафіян зі святом архистратига Михаїла. Опісля з подячним словом до Архиєреня та вірних звернувся о. Ігор Гріщенко.
Після вручення подячних грамот відбулося освячення хреста і мирування усіх вірних.
Більше ФОТО тут
Прес-служба Київської Архиєпархії
Джерело: Медіа-центр КТДС ім. арх. Гавриїла
