Type 74 перебував на озброєнні із 1975 року і створювався Mitsubishi з оглядкою на Leopard 1, AMX-30 та Т-62
Джерело: Defence Express
Сухопутні війська сил самооборони Японії завершили виведення е експлуатації танка Type 74, який загалом прослужив майже 50 років і попри вже моральну застарілість залишався на озброєнні та третім типом танків у країні разом із Type 90 та найновішим Type 10.
Сам процес виведення машини з експлуатації тривав вже доволі давно, з 2018 року, ще до того, як японське оборонне відомство затвердило середньостроковий план розвитку до 2031 року, яка передбачала заміну танка Type 74 на колісний танк Type 16, який має вузьку протитанкову спеціалізацію.
Але тепер він повністю завершений і останні підрозділи, а ними, як пише Janes з опорою на власні джерела, стали 9-й та 10-й танкові батальйони, вже здали техніку. Загалом мова йде про останні 90 танків, які мають бути утилізовані.
І варто одразу зазначити, що експортні самообмеження Японії не дозволяють їй продавати зброю до країн у стані війни. Лише після нещодавніх змін експортних правил став можливий продаж окремих складових частин та обладнання, які самі по собі не є летальними (наприклад – двигун для танка, але не сам танк). Більше того, взагалі експорт японського озброєння у сучасній історії розпочався лише у 2020 році, а до цього взагалі був заборонений.
А також те, що сам по собі Type 74 вже звісно є морально застарілою машиною, історія якої починається у 60-х роках, коли виявилось, що тодішній Type 61 з 90-мм гарматою поступався радянському Т-62, як за рівнем захисту, так і пробиттям у порівнянні із його 115-мм гарматою. А через те, що мала ширина Type 61 не дозволяла встановити на нього башту з 105-мм Royal Ordnance L7, прийшлось розробляти нову машину.
Орієнтирами для розробки, яка проводилась Mitsubishi Heavy Industries, став сам Т-62, як противник, та європейські танки німецький Leopard 1 та французький AMX-30. Це було пов’язано із вимогами до мобільності машини та зменшенням ваги ціною бронювання. Хоча японцям вдалось при вазі 38 тонн, що менше на 2-4 тонни (в залежно від модернізації) ніж у Leopard 1, перевершити німецький танк за рівнем бронювання.
При використанні аналогічної сталевої броні японська машина отримала, орієнтовно на 40% потужніший захист у лобовій проєкції, а економія ваги була досягнута за рахунок менших габаритів машини.
У межах боротьби із вагою та габаритами у Type 74 навіть хотіли встановити автомат заряджання, але конструкція виявилась, складною, дорогою та повільною. Тому машина отримала класичний склад з чотирьох членів екіпажу. Рухомість машини забезпечувалась 750-сильним дизелем 10ZF Model 21 з повітряним охолодженням, який працював у парі із механічною коробкою передач МТ75А (п’ять передач вперед, одна назад). Це забезпечило питому потужність на рівні 19 к.с./т та максимальну швидкість до 60 км/год (при заявленій 53 км/год).
А через особливості гірського ландшафту Японії Type 74 отримав інноваційну на той час гідравлічну підвіску на п’яти опорних катках із регулюванням не лише кліренсу, але й нахилу: до 6 градусів на осі ніс-корма та до 9 градусів між бортами.
Ліцензійну копію нарізної 105-мм гармати Royal Ordnance L7, заради встановлення якої і створювався танк, доповнили двовісним стабілізатором з електромеханічним приводом наведення, лазерним далекоміром та балістичним обчислювачем. Танки одразу отримали можливість ведення бою у ночі за рахунок пасивних приладів нічного бачення із можливістю додаткової підсвітки ІЧ-прожектором.
Танк був прийнятий на озброєння у 1974 році й несподівано застарів із появою Leopard 2, який почали постачати з 1979 року до Бундесверу. Це спонукало Токіо почати роботи над Type 90 та модернізувати Type 74, яких загалом було випущено 893 одиниці. Але значних модернізацій машина не отримала, було лише оновлено систему управління вогню. А попри плани, через обмеження ваги, не було реалізовано встановлення динамічного захисту.
А дійсно масштабна модернізація Type 74G, яка мала пройти на початку 90-х та передбачала встановлення нових тепловізорів та балістичного комп’ютера реалізована не була, якщо не рахувати чотири машини. Причиною стала висока вартість та, з огляду на все, завершення Холодної війни. А наразі історія експлуатації Type 74 у Японії – завершена.
