Або чому треба дивитись не тільки на кількість наявних засобів, але і на їх використання також
Джерело: Defence Express
Для відбиття масованої атаки Ірану по Ізраїлю в ніч на 14 квітня 2024 року залучались також засоби протиповітряної оборони Саудівської Аравії. Загалом по цьому деталі не повідомлялись, очевидно тут важливим було саме політичне рішення Ер-Ріяду долучитись до відбиття удару, направленого на Ізраїль. Тому тут можемо лише припускати, що саудівські засоби ППО могли залучатись для збиття дронів та/або ракет, які могли бути випущені з території Ємену.
На даному тлі цікавим виглядає питання, а що взагалі по протиповітряній обороні в Саудівської Аравії як країни з оборонним бюджетом орієнтовно від 30 мільярдів доларів на рік. Відповідь виглядає наступним чином.
Довідник The Military Balance 2023 вказує, що в підрозділах протиповітряної оборони Саудівської Аравії служить 16 тисяч військовослужбовців (для порівняння, в сухопутних військах – лише 75 тисяч військових). В розпорядженні саудівських підрозділів ППО є зокрема 108 пускових установок M902 Patriot PAC-3, зведених у 6 батальйонів. Крім того, налічується також 400 комплексів малої дальності M1097 Avenger.
Також в складі саудівської ППО наявні 128 пускових установок MIM-23B I-Hawk, зведених у 16 батальйонів, та 40 ЗРК Crotale та їх локалізація під назвою Shahine (у кількості 141 одиниці), зведених в 17 батальйонів протиповітряної оборони.
Крім цього, вказується також про наявність 90 зенітно-артилерійських установок M163 Vulcan і 128 35-мм зенітних гармат GDF Oerlikon, та про наявність певної кількості FIM-92 Stinger та Crotale в розпорядженні частин армійської протиповітряної оборони.
Якщо ж говорити про авіаційну складову, то там картина виглядає ще цікавішою. Як вказує той же довідник, в розпорядженні ВПС Саудівської Аравії є загалом 302 винищувачі, із яких 231 одиниця – це F-15 у модифікаціях C (56 одиниць), D (25 одиниць), S (66 одиниць) та SA (84 одиниць), ну і також – 71 винищувач Typhoon.
Саудівська Аравія також може похвалитись наявністю одразу семи літаків радіолокаційного дозору, із яких п’ять E-3A Sentry та два Saab 2000 Erieye.
При цьому не можемо згадати і про мега-проект Саудівської Аравії про придбання 7 батарей протиракетних комплексів THAAD та розгортання інфраструктури під них загальною вартістю 15 мільярдів доларів, який має бути загалом реалізований до 2028 року. Ну і також – про проект із значно “скромнішими” параметрами по купівлі в Південної Кореї ЗРК Cheongung-II на 3,2 мільярди доларів, деталі якого загалом не розкриваються.
Водночас, тут треба розуміти, що крім кількості наявних сил та засобів треба дивитись також і на ефективність їх використання. Бо, наприклад, у випадку із ударами єменських хуситів по енергетичній інфраструктурі Саудівської Аравії ефективність роботи ППО складала в кращому випадку 50%.
