Якщо ви жертвуєте собою, то потім вам захочеться, щоб хтось за цю жертву заплатив. І тоді ми сердимося на наших дітей, тому що ми вклалися, ми багато чого їм дали, і ми хочемо повернення.
Ми хочемо, щоб витрачене повернулося до нас вдячністю, якимось щастям, процвітанням, п’ятірками, досягненнями і так далі. І знову ж таки, ми не даємо дітям свободи, тому що іноді вони не можуть або не хочуть нас радувати, іноді вони нам не вдячні, і тоді вони кажуть, що цього не просили. Дитина, наприклад, може не просити нас готувати обід з трьох страв, ми це робимо за власним розумінням або внаслідок власної тривоги.
Тому адекватна ситуація – це коли батьки роблять те, що можуть, те, що вважають за потрібне, те, на що у них вистачає ресурсу, і вони вміють цей ресурс відстежувати. Якщо батькам не вистачає ресурсів, то вони кажуть: «Сьогодні ні. Сьогодні я не почитаю тобі казку, не можу, втомила(в)ся, прости». Дитина ниє, плаче, а їй говорять: «Так, ти засмутила(в)ся, прикро, звичайно, але я не можу, ніяких сил у мене немає».
І тоді дитина зустрічається з тим, що світ не завжди дає їй те, що потрібно, дитина фрустрована, але мама (тато) поруч, вони допомагають пережити цю фрустрацію. Мама чи тато каже: «Ну так, поплачеш зараз трохи, позлишся, що я не читаю тобі сьогодні казку, але завтра я буду відчувати себе краще і почитаю».
Але якщо ви починаєте читати через силу, то ви читаєте втомлено і в злості, дитина це відчуває, вона починає вередувати, а ви беретеся кричати на неї, думаючи про себе – «мало я напружила(в)ся тут йому, читаю, а вона (він) ще в відповідь і кричить».
І в результаті відбувається так званий садистичний відіграш, коли десь ви були мазохістом, а потім трохи пізніше ви садистично відігралися на дитині.
Щоб нічого такого не відбувалося, запам’ятайте: хороші батьки – не означає, що батьки працюють на дитину і заради неї, як прокляті, і вже точно це не синонім батьків, котрі зробили все, що потрібно дитині. Тому що дитині іноді потрібно, щоб їй відмовляли.
Джерело: Kravchenko Olena
