Навіть якщо таке нема можливості повторити буквально, можливо це надихне на нову імпровізовану зброю для нашої авіації
Джерело: Defence Express
Однією із “родзинок” Україні у повномасштабній війні проти РФ стало зокрема використання тих чи інших імпровізованих видів зброї, які мають покращувати спроможності наших військ у відсічі агресору. Але ж тут саме той випадок, коли “досконалості нема меж”, тому варто звертати увагу не тільки на наші імпровізовані зразки, але й на подібні розробки наприклад від тих же американців.
В такому контексті нам може дуже пригодитись одна із публікацій порталу The Drive за 2020 рік, бо там розповідається дуже цікава історія – як американці переробляли свої AIM-9 в протирадіолокаційні ракети AGM-122, саме для протидії радянським засобам ППО малої дальності.
Історія цього проекту стартувала насправді ще на початку 1960-х років, коли було створено ракету “повітря-повітря” AIM-9C для озброєння винищувачів-бомбардувальників F-8. Цю AIM-9C називали також “radar Sidewinder” через особливості конструкції та призначення – замість інфрачервоної ГСН там стояла напівактивна радіолокаційна ГСН (SARH), що дозволяло вражати ворожі літаки у передню напівсферу, наводячись за сигналом бортових РЛС.
На той момент це була по-своєму революційна розробка. Бо попередні варіанти AIM-9 з інфрачервоними ГСН могли наводитись на ціль лише за умови, якщо прямо зайти ворожому літаку в задню напівсферу. А от варіант AIM-9C дозволяв обійтись без таких складних маневрів. Навіть більш того – “radar Sidewinder” став першою для ВПС США ракетою “повітря-повітря” ближнього радіусу дії, яку можна було застосовувати у нічний час та/або за складних метеумов.
Відомо, що американці виготовили орієнтовно 1000 одиниць AIM-9C, які однак не були відстріляні в бойових умовах, через проблеми з бортовою апаратурою тих самих F-8. Так ці ракети пролежали на складах до 1980-х років, допоки Корпус морської піхоти США не заявив бажання отримати протирадіолокаційну ракету малої дальності для оснащення ударних вертольотів AH-1 Cobra, літаків вертикального злету AV8 Harrier та штурмовиків A-4 Skyhawk.
Власне, для цього проекту й знадобився імпровізований варіант із переробкою AIM-9C на протирадіолокаційні ракети AGM-122, переробка почалась в 1986 році, і до 1990 року було перероблено таким чином 700 одиниць. Цікаво, що роботи виконувала компанія Motorola.
Програма переробки AIM-9C на протирадіолокаційні AGM-122 полягала зокрема в заміні двигунів та палива, та установці широкосмугової ГСН з пасивним принципом наведення. Спорядження бойової частини залишилось незмінним, для ураження ворожих засобів ППО ракета мала виконувати “гірку” з піке на ціль.
Автори The Drive вцілому не деталізовують “бойову біографію” AGM-122, лише вказують, що всі ці ракети були відстріляні під час бойових дій чи навчань. Був проект серійного виробництва під індексом AGM-122B, але він так і не був запущений, про що автори порталу дуже шкодували.
Якщо ж говорити про поточні умови, то навряд чи у нас є “зайві” AIM-9, щоб переробляти їх на протирадарні ракети. Але і не можна сказати, що нам подібна зброя взагалі була б не потрібна, якщо згадати про те, що ЗСУ “засвітили” наявність екзотичного реактивного снаряда С-8П для армійської авіації, призначеного саме для протидії ворожій ППО.