Під час війни втрати близьких, друзів і знайомих стають невід’ємною частиною життя. Українцям важко справлятися з горем, деякі люди впадають у відчай і не знають, як далі жити.
У Міністерстві охорони здоровʼя України дали поради тим, хто втратив близьких і розказали, як пережити горе.
Гострі та інтегровані форми горя
Гостре горе – це первісна, інтенсивна реакція на втрату.
Вона може включати:
постійне прагнення возз’єднатися з померлим;
сильний емоційний біль;
відчуття нереальності;
фізичні симптоми: прискорене серцебиття, запаморочення, безсоння, нав’язливі думки.
Інтегроване горе – це стабільна форма реакції після адаптації до втрати.
Вона характеризується:
відновленням здатності отримувати задоволення від життя;
усвідомленням реальності та сенсу смерті;
збереженням зв’язку з померлим без його фізичної присутності.
Ускладнене горе – це тривала форма гострого горя з ускладненнями, що заважає інтеграції втрати.
Його симптоми:
спроби ігнорувати або заперечувати втрату;
інтенсивний емоційний біль;
заціпеніння.
Ускладнене горе може призвести до депресії, тривоги, проблем зі сном, суїцидальних думок та інших проблем.
Як не можна справлятися з горем
Уникнення – небезпечна стратегія, адже вона не дає можливості опрацювати біль. Це може призвести до депресії, ускладненого горя та проблем зі здоров’ям.
Як правильно переживати горе
Щоб інтегрувати жалобу, треба в неї ввійти. Людина не може продовжувати жити в цій реальності, якщо не усвідомила втрату. Але для цього потрібно багато підтримки, бо цей біль важко витримати самому.
Біль деколи може розчавити, але важливо навчитися дихати з цим болем, любити з цим болем, жити далі з цим болем. Для початку треба дозволити цьому болю бути.
Біль є проявом любові. Але в момент, коли жалоба стає все більш і більш інтегрованою, досвід усе більше визначається силою любові. І людина може крок за кроком продовжувати свою дорогу.
Людина має навчитися дозувати біль та огорнути його співчуттям. Це як на похороні, коли людина в кімнаті, де є тіло померлої особи, у якийсь момент їй стає занадто багато цього, тому вона виходить в іншу кімнату й переключається на щось.
Крім того, людині важливо навчитися титрувати, дозувати цей біль.
Багатьом людям дуже допомагає, якщо в них є певний щоденний ритуал, тобто їхня кімната жалоби. Вони можуть туди ввійти й можуть із неї вийти, перенести увагу на інші речі. Треба творити ритуали, що підтримують. Важливо створювати певні традиції в сімʼях.
Певні вчинки в памʼять про померлого – це також спосіб збереження стосунків. Вечори памʼяті, книжки, спогади, інші способи вшанування. Люди, наприклад, можуть завершити певні розмови, просити вибачення, поїхати кудись, куди хотіли поїхати з цією людиною.
Як підтримати того, хто проживає втрату
Найперша річ – це бути поруч. І бути поруч не один день. Основне, що ми можемо сказати словами, це «я співчуваю». Усе інше ми кажемо очима, дотиком і присутністю.
Ми деколи думаємо, що є якісь слова, які можуть зробити так, що людині стане добре, біль мине, але таких слів немає.
Іноді ці слова – це так звані псевдовтішання, вони лише руйнують стосунки. Ми можемо підтримати практичною допомогою або запитати: «Як я можу тебе підтримати? Що я можу для тебе зробити?»
Це справді непросто. Але розділяти біль – це один із найвищих виявів нашої людяності. І справжня дружба народжується, коли ми проходимо через випробування. Оті важкі миті, коли ми були разом, деколи стають основою для дорослих стосунків, які є величезним скарбом на все життя.
