Хвилі Червоного моря

Напевно, чомусь гадаю, що саме так мало б бути, що більшість з тих хто знайомий з біблійною історією виходу народу Ізраїлю з Єгипту, задумувався над неймовірною впертістю фараона яка, незважаючи на всі десять кар, що намагалися його протверезити, довела його до погибелі. Земля наповнювалася мухами, жабами, вода перетворювалася в кров, померли діти, а він замість схилити голову перед незрозумілістю Божого Провидіння й намагатись прийняти Його задум, переповнений гординею йшов до кінця, поки не згинув сам і не згубив своє військо у водах Червоного моря.

Хоча, можливо, це лише виглядає так, що фараон міг легко зупинитися в будь-який момент багато раніше. Не виключено, що в тому то й проблема, що не міг. Не міг перемогти особисті принципи, не міг побороти вражену гордість, побоявся постати безсилим перед своїм оточенням.

Людина слабка істота. Буває ми демонструємо готовність стати на герць супроти цілого світу, а в реальності не в змозі встояти проти власних немочей. Тому й випадки, коли людина змінювала своє життя, після того як боляче діставала по чолі, радше винятки ніж правило. Як свідчить досвід, переважна більшість з нас не втомлюється ставати на ті ж самі граблі. Як тривога то до Бога, плачемо, молимось, сповідаємось, каємось, а коли буря стихає – продовжуємо жити тим самим життям. Чомусь вважаємо, що пронесло перший раз то пронесе і вдруге, втретє. Може й так, а може і ні. Десять разів посилав Господь Мойсея до фараона і всі ці десять разів фараон сміявся з Мойсея і з Бога. Програв. Чому вважаємо, що нам пощастить більше? Чому сподіваємось, що Бог має прийти і особисто, не через свого післанця, не через якесь терпіння чи випробовування, а сам має прийти і сказати: що ти робиш? Як живеш? Змінися!

Можливо, не виключаю, що комусь так і буде, але як правило – ні. Учімся читати знаки, Божі знаки. Казав Господь: “Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо; а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати?» (Мт 16, 1‑3). Тому намагаймося вчитися на знаках часу, на чужих помилках, в решті-решт на власних, але все таки вчімся сьогодні бо завтра просто вже може не бути. Бо не завтра, але сьогодні , каже апостол, сьогодні «…час сприятливий, … день спасіння» (2 Кор. 6, 2) , а завтра тільки хвилі Червоного моря і більше нічого.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

eighteen − 3 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh