Ударний вертоліт Tiger, попри те, що він стоїть на озброєнні Німеччини, Франції, Іспанії та Австралії, неможливо назвати безпроблемним, зрештою половина країн від нього відмовляється
Джерело: Defence Express
Після появи інформації щодо можливих перемовин України та Австралії предметом яких є танки Abrams та ударні вертольоти Tiger, окрему увагу слід приділити саме гелікоптерам.
Зрештою назвати Tiger ідеальним кандидатом на посилення ЗСУ доволі складно. Безумовно це сучасний ударний вертоліт, який стоїть на озброєнні, поки, Австралії, Іспанії, Франції та Німеччини. Наприкінці 80-х він створювався, як пан’європейський вертоліт – альтернатива Apache, а у його розробку вклали близько 7 млрд євро.
Але половина поточних операторів Tiger відмовляється від нього. Міноборони Німеччини днями відзвітувало про план зняти з озброєння всі наявні 51 гелікоптери до 2032 року. Причини відмови він цих вертольотів банальні – мала операційна готовність.
Тому й 51 вертоліт – виключно паперовий показник Бундесверу. Станом на 2021 у боєздатному стані було 40 ударних вертольотів і це один з найкращих результатів за останні роки. Бо у 2019 році – їх “приземлили” через проблеми з гвинтом, а у 2018 році лише близько десятка машин вважались у повному боєздатному стані.
Все це призвело до рішення у 2021 році замінити Tiger. Вибір заміни затягнувся й попри початкове бажання закупити Apache ставку було зроблено на прагматичні H145M.
Разом з тим, це поставило остаточну крапку у модернізації вертольоту до рівня Mk III, яка передбачала цифровізацією машини, її інтеграцію до тактичних систем, можливості керувати БПЛА, заміни прицілу, авіоніки, інтеграцію нового комплексу РЕБ та протидії зенітним ракетам, нового озброєння, включно із ракетами NLOS (стрільба поза межами прямої видимості) у вигляді Akeron LP від MBDA.
Але варто зазначити, що поетапна відмова від Tiger у Бундесвері цілком може означати те, що перші списані машини – це вже ті, які не літають та майбутні донори запасних частин. Й за рахунок такого “канібалізму” й буде забезпечено утримання у строю 18 вертольотів впродовж 10 років.
Франція залишається оператором Tiger, маючи парк у 67 машин. Але Париж також вирішив не модернізувати машини до версії Mk III й пішов іншим шляхом з інтеграції БПЛА замість далекобійних протитанкових ракет. У будь-яком випадку про плани замінити ці машини нічого не відомо.
Tiger збройних сил Франції (всі фото: École de l’aviation légère de l’armée de Terre)
Іспанія має 18 одиниць Tiger, вона також хотіла їх модернізувати до рівня Mk III, але тепер можливі кроки Мадриду щодо цих вертольотів невідомі. Водночас навряд країна готова до заміни авіапарку.
Зрештою сама Австралія, з 22 вертольотами Tiger потрапила у схожу ситуацію, як і з MRH-90 Taipan, які Австралія утилізує. Чому європейські вертольоти не приживаються на п’ятому континенті потребує окремої публікації, але факт залишається фактом. Tiger у австралійських збройних силах протримались недовго.
Всі машини були отримані з 2004 по 2010 рік, повна експлуатаційна готовність планувалась на 2011, але у реальності це відбулось у 2016 році. І у цьому році австралійське міноборони повідомило, що хоче від них відмовитись.
Австралійські Tiger (всі фото: Australian Defence Force)
За цей час були інциденти з безпекою машин, хоча жоден не був втрачений. Серед причин відмови фігурували високі експлуатаційні витрати, а також різниця у версіях европейских та австралійських машин (внесених за бажанням самої Австралії), що ускладнювало обслуговування.
У 2021 році Австралія обрала на заміну AH-64E Apache Guardian у кількості 29 машин. Перші 12 за планом мають прибути до 2026 року та набути у ньому ж, а до 2028 року – ще 17. Водночас поточний контракт з Airbus на обслуговування Tiger діятиме до 2025 року.
Таким чином ударні вертольоти Tiger хоч і вбачаються, як ресурс, що може посилити ЗСУ, але мають цілу купу проблем. Й до очевидних проблем з обслуговуванням необхідно додати аспект того, що австралійські та німецькі Tiger різні.
Наприклад, австралійські мають модернізовану версію двигунів MTR390 та змінену оптико-прицільну станцію. Німецькі мають свою прицільну станцію над гвинтом, не мають автоматичної гармати, а замість ракет AGM-114 Hellfire використовують власні PARS 3 LR та HOT-3.
