Вже майже два роки, як головний сержант взводу окремої аеромобільної бригади Збройних Сил України з позивним «Мідний» виконує бойові завдання із захисту Батьківщини від агресора на Донбасі. Він — професійний військовослужбовець-контрактник, разом зі своїм підрозділом з боями пройшов майже всі «гарячі точки» на сході, неодноразово заглядав «у вічі смерті». На його рахунку близько тридцяти вогневих зіткнень з терористами, участь у штурмових діях укріплених позицій та виконання інших небезпечних завдань.
Свої сержантські лички «Мідний» здобув лише нещодавно. Перше бойове хрещення на «східному фронті» розвідник отримав на початку АТО під Кривою Лукою, коли бойовики підбили його БТР із гранатомету. «Мідний» сидів на броні, ударною хвилею його знесло на узбіччя.
— Від контузії відчув різке запаморочення та дзвін у вухах. Проте за кілька секунд я прийшов до тями та почав вести вогонь по терикону, де сиділи у засідці бойовики, — розповідає розвідник. — Біля палаючої «броні» лежали наші хлопці, яким була необхідна медична допомога. Ми розділилися: одні почали вести вогонь по терористах, інші — забирати поранених. На щастя, підкріплення підійшло швидко.
«Мідний» вражав цілі та виводив з ладу оптичні прилади бойових машин противника. Декілька разів його влучність рятувала з халепи цілу групу товаришів.
— Одного разу біля гори Карачун назустріч нашому БТРу вискочив броньований джип з бойовикам. Залишалися лічені секунди, однак я встиг зробити декілька пострілів по водію та «пасажирах». У підсумку, перемога була наша, адже ми виявилися спритнішими, — посміхається десантник.
Добре сержанту запам’яталися й запеклі бої за Степанівку, які тривали близько тридцяти днів. Тоді десантники проривали кільце навколо оточених українських підрозділів. Далі були не менш небезпечні бої під Сергіївкою, Дебальцевим, Широкиним та на 32-му блокпості.
— У пам’ять вкарбувався й штурм ворожих укріплень під Лисичанськом, перед яким майже дві доби тривала артпідготовка, — розповідає «Мідний». — Ми наступали на позиції бойовиків й водночас відсікали підкріплення, які йшли їм на допомогу. Наш штурмовий підрозділ знищив кілька машин з терористами, в одній із них від щільного вогню здетонували боєприпаси. Тоді мене вперше вразило, наскільки професійно були побудовані укріплення терористів. Неозброєним оком було видно, що їх зводила не проста банда, а висококласні спеціалісти, найімовірніше — підрозділи інженерних військ Російської Федерації.
— Загалом, щоб вижити на війні, необхідно завжди бути на сторожі, особливо, під час маршу чи штурму укріплень, — подовжує «Мідний». — В бою треба часто змінювати позиції та економно використовувати боєкомплект, грамотно ставити підлеглим завдання, щоб найменше наражати їх на ризик. Необхідно вміти володіти будь-якою зброєю, адже буває трапляється, що з різних причин штатна зброя виходить з ладу. Загалом, війна — це досить важка та виснажлива «робота», яку виконуватиму з честю до нашої перемоги.
Валентин Шевченко
