Заступник Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя виступила під час віртуального семінару, проведеного в рамках приготування до зустрічі «Економіка Франциска».
Двері до щастя відчиняються назовні, а коли хтось силується в протилежному напрямку, то ще більше їх замикає. Цю думку датського філософа Серена К’єркеґора повторила доктореса Ґабріелла Ґамбіно, Заступник Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, виступаючи за посередництвом відеопослання перед учасниками тематичного заходу «Політика задля щастя», що відбувався онлайн в рамках приготування до зустрічі «Економіка Франциска», яка запланована на 19-21 листопада 2020 р. в Ассізі, перенесена на ці дати з березня задля пандемії Covid-19.
Очільниця Відділу в справах сім’ї та життя згаданої дикастерії підкреслила важливість спільного блага, яке не слід сприймати як «суму окремих благ» кожного, але як «неподільне благо, яке можна здобути, примножити та зберегти лише разом». Воно не є метою саме в собі, але потрібне для «сповнення особи в повноті» й не може применшуватися до «простого соціально-економічного добробуту».
Роль сім’ї
Заступниця Секретаря ватиканського відомства висвітлила також сильний зв’язок, що існує між спільним благом, сім’єю, що ґрунтується на подружжі між чоловіком і жінкою, та економікою. Саме слово «економіка», в дійсності, походить від грецького «oikia-nomos», що вказує на «мистецтво управляти домом». Крім того, задля зв’язків, якими вона позначена, сім’я спроможна «породжувати чеснотливі наставлення всередині ринку, такі як взаємність і солідарність між поколіннями», перетворюючись в «рушійну силу економічної системи». Зрештою, досвід пандемії показав нам саме це, адже саме родина стала «амортизатором, який поглинув найважчі загальнолюдські та економічні наслідки» глобальної санітарної кризи.
Зважати на стосунки
Як зазначила Ґабріелла Ґамбіно, капіталістична економіка, наголошуючи на «максимізації прибутку», не веде «ні до щастя осіб, ні до спільного блага» та не гарантує «цілісного людського розвитку та соціального включення», завжди залишаючи позаду «бідних, марґіналізованих і тих, які надто довго перебувають у важкому становищі». Придбання предметів розкоші не вчиняє нас щасливими, переконуємося, що багатство не є синонімом щастя. Бо перше шукає вигоди, а друге – живе взаємністю та оглядається на солідарність.
«Це показує, що всередині економічної системи необхідно, а не бажано, зважати на взаємини, і, в першу чергу, на провідну роль сім’ї, тобто, місця першочергових взаємин, необхідних людині для того, аби в повноті здійснити свою особистість, ідентичність та життєвий проект», – мовила доповідачка, підкреслюючи, що сім’я «не є тягарем і додатковою статтею видатків», але «головним двигуном, що може породити стабільність, безпеку, чеснотливу, солідарну й безкорисливу поведінку, які можуть віртуозно підтримати економічну систему».
Деякі практичні поради
Відкинути індивідуалістичну концепцію особи, визнати суб’єктність і суспільний пріоритет сім’ї, як основи спільного блага, є, за словами Заступниці Секретаря Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, двома з п’яти важливих кроків, які необхідно здійснити. Наступні три стосуються сприяння таким умовам праці, які захищають родинне життя, дбання про економічне зростання, яке не відбувається за рахунок фундаментальних потреб особи та оновлення економічних моделей, що ґрунтуються також на нашій особистій великодушності.
З цього випливає заключний заклик трудитися на користь ринку, який сприймається як «простір зустрічі між особами, який керується довірою та прозорістю», ґрунтуючись на принципах «взаємопідтримки, солідарності та спільності». «Ринок не може управлятися “невидимою рукою”, де інша особа є безликим анонімним невідомим, але повинен бути спільним домом, в якому можуть оселитися всі, не зазнаючи виключення і не залишаючись позаду, де кожен має ім’я та можливість висловитися», – підсумувала вона.
