фото – Сергій Фурса
У новому Кабміні не знайшлося місця для самого гідного міністра з минулого уряду. Так буває. Людина, яка найбільше заслуговував увійти в уряд йде під улюлюкання натовпу. Який не оцінив ні її, ні те, що Уляна зробила для українців. А вона, чорт візьми, зробила те, у що ніхто навіть не вірив. І що ніхто ніколи не робив до неї. І, на жаль, їй не дали завершити.
Так буває, що під гасла боротьби з корупцією йде той чоловік, який з нею реально успішно боровся. Так буває, що під гасла про простоту і близькості до народу йде найпростіший з міністрів, хто був максимально близький до звичайних людей. Це сумно. Це сумно. Це огидно.
Але зараз час просто сказати Дякую. Дякую, Уляна.
Дякую за те, що показала, що так можна. Що можна зрушувати гори і не йти на компроміси. На компроміси з корупціонерами і громадською думкою. Міняти систему і збирати команду, яка готова змінювати її разом з тобою. Вміти надихати людей і вселяти в них віру, що все можливо. Навіть в Україні. І тепер ці люди знайомі один з одним і знають на що здатні. І вони повернуться. Ці люди стануть тією самою основною української еліти, якої так не вистачає зараз.
Дякую за те, що ми побачили, що навіть на високих постах можна бути простою людиною і водночас не втратити почуття власної гідності. А заодно і почуття гумору, єдиний спосіб гідно відповідати корупціонерам і не дуже розумним критикам.
Дякую за те, що державні закупівлі стали на 40% дешевше. І Дякую за промені ненависті, які виливалися після цього на всіх каналах олігархів. Принаймні люди тепер побачили, хто дійсно краде їхні гроші. Побачили ті, хто хотів, бачити, звичайно ж. Бо більшість просто повторювало «Доктор Смерть».
Дякую за те, що гроші йдуть за пацієнтами і що це відбувається навіть незважаючи на опору глав лікарів. Повз які тепер йдуть ці гроші.
Дякую за те, що ми отримав маркер цінностей людини і тепер можна визначати «свій-чужий» по простому фактору – як людина ставиться до Уляні Супрун. І приємно, що по той бік опинилися всі, скопом. І Медвечук і Тимошенко, і Ляшко і Рабинович, і Богомолець і Шуфрич, і Москаль і Добкін, і Дубинський і Мосійчук. Весь перелік упирів української політики об’єднувався тільки одним – ненавистю до Уляні Супрун. І любов’ю до грошей, звичайно ж.
Дякую за те, що підготовлений фундамент для реформи вторинки. Коли ви будуєте будинок, найважливіше – це хороший фундамент. Ця робота не видно. Вона може зайняти багато часу Але без неї весь будинок завалиться. І ця робота вже зроблена. І коли десь в Василькові раптом відбудуться кардинальні зміни, важливо пам’ятати, що основи під них заклала саме Уляна Супрун, а не та людина, що буде розрізати червону стрічку.
Дякую за те, що улюблений фільм дитинства, «Гостя з майбутнього», знову став реальністю. Гостю з майбутнього, в яку був закоханий кожен другий хлопчисько. Вона тоді говорила, що вона просто звичайна дівчинка зі свого часу і кожен зможе так, як вона. Показувати дивовижні результати в спорті, бути сильною, розумною. Так і Уляна Супрун. Адже вона не прийшла з майбутнього, її не створили рептилоїди і навіть не виростив у пробірці великий і жахливий Сорос. Вона просто звичайна людина зі звичайними цінностями з західного світу. Того самого світу, про який мріють українці і куди прагнуть. І який зовсім недалеко від нас на кульці. І Уляна показує, що так може кожен. Що це просто нормально. Що просто нормально говорити на чорне чорне, а на біле біле. Що просто нормально закривати корупційні схеми. Що просто нормально користуватися досягненнями сучасної науки. Що просто нормально не списував на іспиті і вчиться по-справжньому. Це не якась фантастика, так відбувається зовсім поруч з нами.
Але на жаль ми опинилися ще не готові. До цього майбутнього. Втім, і в фільмі Аліса пішла свого часу і сказала, що її новим друзям знадобиться сто років щоб дорости до її рівня.
Нам буде не вистачати Уляни в кабінеті міністра. І кожного наступного міністра ми будемо рівняти по Уляні. І чорт забирай, важко повірити, що хтось зможе стати хоча б поруч з нею. І чорт забирай, дуже хочеться побажати, щоб таких було багато.
