Франція прийняла стратегічне рішення — більше не залучати США до розробки та випробувань свого гіперзвукового глайдера VMaX.
Джерело: Defence Express
Перший пуск, що відбувся 26 липня 2023 року, був реалізований завдяки американській технічній допомозі. Але наступний політ буде здійснено вже з використанням ракетоносія французького виробництва.
Про це повідомив генеральний директор компанії ArianeGroup Мартін Сіон. За його словами, нова ракета-носій для VMaX має бути готова вже у 2024 році, пише Opex360.
Американські компоненти першого запуску
Під час першого польоту глайдер був виведений на гіперзвукову швидкість завдяки багатоступеневій ракеті Terrier-Oriole-Oriole, яка складалася з компонентів:
-
Terrier — перший ступінь на основі старої зенітної ракети RIM-2 Terrier.
-
Oriole — другий і третій ступені від американської компанії Kratos.
Також американська компанія Peraton надала обтічник, необхідний для старту. Сам стартовий комплекс поблизу Біскайської затоки був побудований за участі Центру надводних бойових дій ВМС США (White Sands Detachment). Цей рівень співпраці ще у 2023 році розглядався як приклад ідеального трансатлантичного партнерства.
Чому Франція вирішила діяти самостійно
Причини зміни курсу, ймовірно, політичні. Дії адміністрації Дональда Трампа, що ставлять під сумнів стабільність оборонного партнерства, змусили Париж обирати шлях оборонної автономії. Відмова від американського ракетоносія стала логічним продовженням цієї стратегії.
Водночас ArianeGroup наразі має у своєму портфелі лише великі ракети на кшталт Ariane для космосу та балістичні M51, що несуть ядерні заряди. Пошук менш масштабного рішення, ймовірно, ведеться серед європейських космічних стартапів.
VMaX — інструмент ядерного стримування
Гіперзвуковий глайдер VMaX (Véhicule Manœuvrant eXpérimental) є експериментальною платформою, здатною маневрувати на гіперзвукових швидкостях у верхніх шарах атмосфери. Подібні характеристики роблять його перспективним засобом прориву протиракетної оборони.
З огляду на ядерний статус Франції, такі глайдери можуть розглядатися як нове покоління засобів доставки термоядерної зброї — з більшою стійкістю до перехоплення.
