27 вересня 2013 року дисциплінарний комітет ФІФА, після подачі упередженого звіту ФАРЄ, ухвалив скандальне і політично мотивоване рішення щодо збірної України. Стадіон “Арена-Львів” було дискваліфіковано до закінчення відбіркового турніру на чемпіонат світу 2018 року. Крім того, ФФУ має сплатити 45 тисяч швейцарських франків штрафу.
ФАРЄ: борці проти расизму чи оплот неокомунізму і антиукраїнства?
Основну роль у прийнятті рішення ФІФА проти України зіграв звіт раніше не дуже відомої в нашій державі структури ФАРЄ (“Футбол проти расизму в Європі”).
Ця організація офіційно вже кілька років співпрацює з ФІФА та УЄФА та регулярно виплачує своїм спостерігачам на матчах чималі кошти за виявлення фактів “расизму” на стадіоні.
Однак поняття “расизм” у трактуванні ФАРЄ доволі нечітке та суб’єктивне. Методичка “борця з фашизмом і дискримінацією” — “Monitoring offensive and discriminatory signs in Europe”, дуже попахує лівацтвом та неокомуністичними ідеями. Складається враження, що деякі заангажовані особи вирішили монополізувати право на боротьбу з расизмом і трактують його на власний розсуд.
У звіті ФАРЄ зібрано символіку, яку вивішують праві фанатські угруповання в Європі під час футбольних матчів. До її переліку потрапили червоно-чорний прапор, під яким воювала Українська Повстанська Армія, Галицький лев, зображення лідера ОУН (бандерівської) Степана Бандери та Головного командира УПА Романа Шухевича. Саме ці атрибути символіки ФАРЄ було охарактеризовано як “нацистські”. При цьому під заборону ФАРЄ чомусь не потрапили символи визвольних рухів, подібних до ОУН та УПА, в інших країнах Європи.
Таким чином, ФАРЄ, основним завданням якої нібито є боротьба з пропагандою расизму і національною дискримінацією, стала на шлях боротьби з українською ідентичністю та українськими героями.
Хоча ФАРЄ регулярно і завзято повідомляє ФІФА про “расизм”, який вона старанно вишукує в Європі, жоден із випадків не отримав такого резонансу, як “неофашизм” на матчі “Україна – Сан-Марино”. Вердикт ФІФА також вийшов настільки жорстким, ніби на “Арена-Львів” 6 вересня цього року зафіксували прапори Третього Рейху.
За дивним збігом обставин про фашизм в Україні згадують напередодні важливих для нашої держави подій. Ось і зараз, коли Київ взяв курс на підписання асоціації з ЄС, про небезпеку “фашизму” знову нагадали.
Окрім того, офіс представництва ФАРЄ у Східній Європі розташований у Варшаві. Її східний філіал очолюють представники Польщі, зі збірною якої Україна грає в одній відбірковій групі. Як тут не згадати про принцип fair play? До того ж, усім чудово відомо про упереджене ставлення поляків до певних подій української історії.
Ще одним доказом упередженості та заангажованості звіту є те, що координатором програм по Східній Європі від ФАРЄ є Павло Клименко – колишній антифа і борець із “нацизмом на вулицях Києва”. Саме Павло Клименко – одна з головних фігур українського Правозахисного фонду імені Марочкіної. Цей фонд отримує гранти від німецького комуністичного фонду Рози Люксембург. Політичні погляди Климента не становлять таємниці. Також він співпрацює з головою комуністичної профспілки “Захист праці” Олегом Верником. Останній очолює Міжнародну організацію по спостереженню за виборами CIS-EMO, якою керує кремлівський політтехнолог Олексій Кочетков.
Тож не дивно, чому сьогодні ФАРЄ намагається диктувати українцям, якою має бути наша історія, та ким мають бути наші герої. Діяльність організації дедалі більше нагадує комуністично-московський комітет із цензури української історії та недопущенню проявів національної свідомості і немає нічого спільного із боротьбою з расизмом.
ФІФА у ролі політичного інквізитора
Останнім часом світовий футбол все частіше стає заручником певних позафутбольних сил, а також інструментом для політично вмотивованої розправи та засобом ідеологічного тиску. Хоча окремі чиновники полюбляють повторювати, що спорт поза політикою, але насправді вони лукавлять, бо самі стали свідомими чи несвідомими інструментами в руках сумнівних організацій.
Сучасний футбол надто комерціоналізований. Професійні команди провідних футбольних країн Європи та світу переповнені іноземними легіонерами. Цьому сприяє і відміна УЄФА ліміту на присутність легіонерів під час футбольного матчу у рамках європейських турнірів. Чимало клубів воліють купувати гравців з-за кордону, ніж брати участь у підготовці місцевих талантів.
Під час матчів Ліги чемпіонів та Ліги Європи нерідко складається враження, що на полі грають африканські чи латиноамериканські футбольні клуби. Будь-яка критика такого стану справ у спорті номер один загрожує автоматичним навішуванням ярлика “расиста” і “неонациста” з подальшими санкціями. Диктат “толерантних” цінностей зводить нанівець право на висловлення іншої точки зору. Цей диктат здійснюється переважно через медіа-ресурси та політичну діяльність. Але не тільки. ФІФА також перетворилось в структуру із вибіркового нав’язування “толерантних цінностей”.
Фанати України і Європи протестують проти сучасного футболу, але їхня думка не цікавить ФІФА, яка перебуває під впливом таких лівацьких неокомуністичних організацій як ФАРЄ. ФІФА перетворюється у інструмент політичної інквізиції і розправи з тими, хто не поділяє глобалістські, денаціоналізовані та “толерастичні” цінності.
Нині навколо ФІФА активно діють різного роду “грантоїдні” організації, які переважно, є носіями “толерастичних” ідей і поглядів. Залежні від своїх політично-фінансових господарів, вони нерідко виконують конкретні замовлення. Намагаються нав’язати власний світогляд та цінності (точніше антицінності) усьому людству, зробити їх обов’язковими і загальноприйнятними. І розправитися з опонентами, які мають іншу точку зору. Через збіг кількох обставин Україна і стала одним із основних центрів такої атаки. І ФІФА слухняно йде на повідку у таких структур.
Тема загрози неонацизму, проявів расової дискримінації у футболі навмисне роздмухується. Адже, чим більше таких “проявів” буде зафіксовано, тим краще й охочіше фінансуватимуться структури, створені для боротьби з ними. Та й звітувати про свою роботу перед фінансовими спонсорами потрібно. Крім того, така вибіркова боротьба з “расизмом” – це ще й можливість для певних осіб розправитися зі своїми суперниками і опонентами. Чи то у футбольну турнірі, чи то у політичному протистоянні.
У випадку ж з Україною сталося так, що ненависть до українських героїв національно-визвольних змагань у одного із спостерігачів ФАРЄ поєдналася із реальною можливістю створити додаткові проблеми для суперника по відбору до Чемпіонату світу-2014.
Також не варто списувати факт підписання угоди між ВАТ “Газпром” та Міжнародною федерацією футболу, за якою російський монополіст став спонсором ФІФА. Угода була підписана головою правління “Газпрому” Олексієм Міллером і президентом ФІФА Йозефом Блаттером у присутності президента РФ Володимира Путіна. Враховуючи відверту ворожість до України, яку демонструє Росія, санкції ФІФА могли бути відповідним чином пролобійовані чи проспонсоровані як відплата за курс на підписання угоди про асоціацію з ЄС.
Федерація футболу України чи УРСР?
На цьому фоні обурює безхарактерність та некомпетентність керівництва ФФУ, яке демонструє політичну неграмотність, повну відсутність національної свідомості та совєцьке штамповане мислення.
З самого початку розгортання кризової ситуації президент ФФУ Анатолій Коньков та перший віце-президент ФФУ Сергій Стороженко поводили себе невпевнено та неадекватно. Перебуваючи у полоні комуністично-московських міфів вони своїми заявами і коментарями фактично визнавали факти використання расистської символіки і нацистських гасел на матчі “Україна – Сан-Марино”. Це підтвердив і сам президент ФФУ Анатолій Коньков, наголосивши на “небезпеці націоналізму”.
“Як Президент ФФУ запевняю кожного вболівальника, який приходить підтримати національну збірну серцем, а не расистськими викриками, що ми зробимо усе для того, щоби в подальшому піднімати імідж національного футболу у світі. Серед прихильників збірної не місце расизму, фашизму і будь-яким радикальним проявам. Ми засуджуємо таку поведінку на українських трибунах. Бо те, що називають патріотизмом, шкодить країні, за яку ми всі переживаємо. Стадіон – це футбольна арена, а не політична. Важливо, щоб усі зрозуміли, що нам необхідно раз і назавжди сказати “Stop” расизму, націоналізму та іншим забороненим проявам політики на українських стадіонах”, – заявив нещодавно Анатолій Коньков.
Погляди Конькова і Стороженка на українську історію і символіку виявилися майже ідентичними до поглядів ліваків із ФАРЄ. Схоже, що для функціонерів ФФУ червоно-чорний прапор ОУН та українські герої Степан Бандера і Роман Шухевич є неонацистами. Саме цим і можна пояснити пасивність і лякливість нинішнього керівництва ФФУ. З таким мисленням їм варто було б очолювати федерацію футболу колонії Москви – УРСР, а не незалежної України.
Ще цікавіше, що позиція українських недругів із ФАРЄ, а також малоросійського керівництва ФФУ дивним чином збігається з поглядами одного з найвідоміших українофобів Михайла Добкіна.
“Поки в студії дискутують, чи можна нацистам пам’ятні таблиці встановлювати (мова йде про Юрія Шевельова – П.Г.), УЄФА залишило Харків і збірну без уболівальників. Спасибі диким і придуркуватим за “справжню” любов до України і футболу. Ваші зиги і фашистські прапори тепер вся Європа знає. Привіт фюреру”, – написав голова Харківської ОДА Михайло Добкін 27 вересня 2013 року у своєму Твіттері.
При цьому Добкін чомусь сором’язливо змовчав про номери свого автомобіля. А вони мають особливий сакральний зміст для кожного неонациста. Чому харківський губернатор і борець з “фашизмом” та “нацизмом” використовує цифри 1488? Чи не настав час звернути увагу на цього суб’єкта всюдисущій ФАРЄ та оголосити його персоною нон ґрата на футбольних матчах за пропаганду неонацизму? Як не як, а все ж таки офіційна посадова особа…
ФІФА на шляху до пропаганди гомосексуалізму?
Сьогодні ФІФА здійснює активну роль у денаціоналізації країн світу і поширенні диктату толерастичних “цінностей”. Цілком можливо, що футбольні функціонери зовсім скоро придумають чергове “антирасистське нововведення про обов’язкову присутність на полі у складі європейських збірних представника іншої раси. Як вияв “дружби народів” і особливої “толерантності”. Однак, не лише в цьому напрямку працює міжнародна футбольна асоціація.
Існує велика ймовірність, що вже в найближчому майбутньому ФІФА вирішить підписати угоду про співпрацю з організаціями, які будуть слідкувати за проявами дискримінації так званих секс-меншин під час проведення матчів. Тоді ЛГБТ-організації створять власну структуру на зразок ФАРЄ і мандруватимуть країнами Європи, щоб не допустити порушення прав геїв на футбольному полі і стадіоні.
Можливо, саме з їхньої подачі буде запроваджено практику дискваліфікації стадіонів і збірних за те, що у місті не дозволили провести передматчевий гей-парад? А ФІФА та УЄФА додадуть до своїх статутів положення про обов’язкову присутність хоча б одного футболіста нетрадиційної сексуальної орієнтації у складі команди під час гри? Футбольні чиновники, за консультацією своїх толерантно стурбованих друзів, навіть можуть додуматися зобов’язати вивішувати веселковий прапор ЛГБТ на кожному матчі Ліги чемпіонів і Ліги Європи, а також під час турнірів в яких бере участь збірна. А спостерігачі тепер будуть бігати по стадіону в пошуках неодмінної атрибутики ЛГБТ, як прокомуністичні спостерігачі ФАРЄ у Львові бігали в пошуках компрометуючих матеріалів проти України.
Те, що такі побоювання небезпідставні, свідчить наступна інформація. У вересні ФІФА висловило побоювання, що прийнятий у Росії закон про заборону пропаганди нетрадиційних сексуальних відносин серед неповнолітніх позначиться на проведенні Чемпіонату світу з футболу в 2018 році. В офіційній заяві прес-служби ФІФА наголосили: в організації очікують, що “всі гості країни, що приймає у себе чемпіонат світу, будь-то вболівальники, гравці, офіційні особи або журналісти, насолодяться чудовим турніром незалежно від сексуальної орієнтації”.
“Статут ФІФА, так само як Правила і норми ФІФА, які визначають основні цінності та принципи поведінки у світі футболу, передбачають нульову толерантність щодо дискримінації, в тому числі за ознаки сексуальної орієнтації”, – йдеться у заяві. Втім, враховуючи недавній факт підписання угоди про співпрацю між ФІФА та Газпромом, навряд чи захисники прав сексменшин приділятимуть особливу увагу до Росії. А от Україна знову ризикує стати жертвою цих антифутбольних інквізиторів.
Нині очевидною є невтішна тенденція перетворення світового футболу, під впливом політичних авантюристів і маніпуляторів, у інструмент глобалізації, денаціоналізації, комерціалізації. Різноманітні організації під прикриттям ФІФА та УЄФА все частіше долучаються до боротьби з проявами патріотизму на трибунах та організовують розправи над окремими учасниками футбольного співтовариства, відробляючи грантові кошти.
Неокомуністи, ліваки та неоліберали об’єдналися з метою знищити поняття раси, нації і встановити диктат інтернаціоналізму та глобалізму. Перебуваючи під їхнім згубним впливом, ФІФА толерує явища, які можна окреслити як ознаки занепаду західної цивілізації. Тому особливої актуальності набуває узгоджена позиція вболівальників, які виступають насамперед за гру для мільйонів, а не заради заробляння брудних мільйонів і знищення національної свідомості та ідентичності в країнах світу.
Петро Герасименко.
