Робота в країнах Євросоюзу без офіційного дозволу є порушенням, за яке на порушника чекає депортація та заборона в’їзду до ЄС.
Тут немає однозначної відповіді, чи коректна дана думка.
Звісно, безвізовий режим не дає права на працевлаштування.
Для цього буде потрібний трудовий контракт чи то запрошення на роботу, на підставі якого оформлюється національна робоча віза або посвідка на проживання.
Робота в країнах Євросоюзу без офіційного дозволу є порушенням, за яке на порушника чекає депортація та заборону в’їзду до ЄС.
Крім того, спроби виїхати на нелегальні заробітки можуть зазнати провалу. Так, у випадку Молдови часом відмовляли у в’їзді до Шенгену саме тим громадянам, які викликали підозру – чи не їдуть вони на заробітки.
Та найбільші проблеми загрожують у разі, якщо нелегальна трудова міграція з України стане масовою. Тоді вона може бути розцінена Європою як загроза та зловживання безвізовим режимом і може навіть постати питання про його перегляд для всієї України.
За даними посольства Чехії в Молдові, порушенням вважається як нелегальне працевлаштування з перевищенням ліміту перебування на території Шенгенської зони, так і нелегальні сезонні роботи, що вкладаються у “дозволені” 90 днів. Водночас для короткотермінового навчання (до 90 днів) спеціальний дозвіл не потрібен.
То чому ж ми кажемо про “неоднозначність” цього стереотипу? Бо певна допомога у працевлаштуванні справді можлива.
У згаданому вище матеріалі про досвід Боснії наводилася цілком легальна тактика пошуку роботи за кордоном: скористатися безвізовим режимом, щоб поїхати до певної країни; домовитися там про роботу; отримати запрошення; після чого повернутися додому і на підставі контракту оформити національну трудову візу.
