Минулий тиждень видався доволі плідним для українських антикорупційних органів. 12 серпня Національне антикорупційне бюро спільно зі Службою безпеки України затримали заступника міністра енергетики Олександра Хейла на хабарі у півмільйона доларів, 14 серпня НАБУ вручило підозру у незаконному збагаченні ексголові Донецької ОВА, а нині голові Антимонопольного комітету Павлу Кириленку, а також викрили корупційну схему на закупівлі елементів динамічного захисту для бронетехніки ЗСУ. Це вкотре підтверджує ефективність роботи антикорупційних органів, проте корупції від цього менше не стає.
Чому так — розбирався Центр громадського моніторингу та контролю.
Міністри, депутати, судді — в полі зору правоохоронців
Заступник голови Міненерго Олександр Хейло, якого спіймали на хабарі у півмільйона доларів, — далеко не перший чинний урядовець, якого викрили антикорупційні органи. Приміром, на початку серпня підозру від НАБУ отримав його попередник — ексзаступник міністра енергетики Максим Немчинов. У квітні цього року НАБУ викрило вже ексміністра агрополітики Миколу Сольського на привласненні земельних ділянок, а наприкінці 2023 року — його заступника Тараса Висоцького, а також заступника міністра економіки Олександра Грибана на завищенні ціни при державних закупівлях.
Загалом, за перше півріччя 2024 року антикорупційні органи збільшили ефективність своєї роботи. Так, економічний ефект від їхньої діяльності, тобто кошти, повернені до державного та місцевих бюджетів, склав понад 3,7 млрд грн, що є новим рекордом. Протягом шести місяців НАБУ розпочало 323 розслідування та викрило на зловживаннях 8 вищих посадовців держави, 14 топ-чиновників, 12 керівників державних підприємств, 10 депутатів обласних рад і трьох суддів. І хоча ці показники більші, ніж у попередні роки, посилення ефективності антикорупційних органів не стало чимось резонансним.
Боротьба з наслідками — ефективна, але першопричина не зникає
Затриманням депутатів, міністрів та їхніх заступників за корупційні злочини протягом останніх років вже нікого не здивуєш. Проте ключове питання, яке турбує українське суспільство — коли в Україні зникнуть корупціонери на високих державних посадах? Як показують результати НАБУ, проблема тут аж ніяк не в правоохоронних органах, а в системі державної служби та корпоративного управління державними підприємствами. При цьому, під час війни ця проблема суттєво загострилась.
Плани перезапуску управління сектором державних підприємств існували ще з 2015 року, проте з різних причин лише у лютому цього року Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт #5593-д. Він збільшує повноваження наглядових рад державних підприємств та надає їм можливість реально контролювати діяльність керівництва компаній. Як наслідок, після втілення закону здійснювати махінації з коштами підприємств стане значно складніше.
Водночас, з реформою державної служби справи йдуть куди повільніше. Наприкінці минулого року Верховна Рада ухвалила закон, який унормовує та скорочує заробітні плати чиновникам, що було необхідно з огляду на економічну ситуацію в країні. Проте жодних змін у контролі за діяльністю держслужбовців цей закон не передбачав.
Разом з тим, Кабінет міністрів досі не повернув конкурсну систему відбору на посади у виконавчих органах влади, яка була тимчасово призупинена через повномасштабну війну. І поки ці рішення не будуть ухвалені, очікувати оновлення системи державного управління та зменшення топ-корупції — марно.
