Генеральний прокурор Руслан Кравченко повідомив про підозру двом російським командирам у вчиненні воєнних злочинів через ракетні удари по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві та готелю «Сапфір» у Краматорську.
За даними слідства, 8 липня 2024 року російська крилата ракета Х-101 влучила в лікувальний корпус найбільшої дитячої лікарні країни «Охматдит», де на той момент перебували понад 600 дітей. Унаслідок удару загинули лікарка та дідусь маленької пацієнтки, щонайменше 34 людини дістали поранення, серед них дев’ятеро дітей.
Слідство встановило, що удар по «Охматдиту» безпосередньо координував генерал-майор – командир 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії дальньої авіації зс рф. Виконуючи наказ вищого військово-політичного керівництва росії, він віддав бойове розпорядження підпорядкованим підрозділам та координував завдання ракетного удару по дитячій лікарні.
Через півтора місяця, 24 серпня, російська балістична ракета «Іскандер-М» зруйнувала готель «Сапфір» у Краматорську, де проживали представники іноземних медіа, які висвітлювали російську агресію. Загинув 38-річний радник Reuters із безпеки Райан Еванс. Ще десятеро людей дістали поранення, серед них четверо громадян України, п’ятеро міжнародних журналістів – працівників цього інформаційного агентства та одна журналістка з Польщі.
За даними слідства, атаку на готель «Сапфір» забезпечив полковник – командир 1-ї ракетної бригади 49-ї загальновійськової армії зс рф. Перебуваючи в ростовській області, він віддавав накази підлеглим, координував їхні дії та контролював завдання удару.
Дії обох командирів кваліфіковано за ч. 2 ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством. Кравченко наголосив, що російські ракети не обирають цілі самостійно: координати вводять люди, накази віддають люди, пуски здійснюють люди.
Після удару по «Охматдиту» російська пропаганда поширювала версії про «падіння української ракети ППО», «військовий госпіталь» та «склад зброї». Після атаки на «Сапфір» російські ресурси заявляли про нібито «ліквідацію іноземних найманців», а коли стало відомо про загибель члена команди Reuters та поранення журналістів, удар почали називати «покаранням».
Руслан Кравченко підкреслив, що лікарня, де рятували дітей, і готель, де жили журналісти, не мали жодної воєнної необхідності чи військової переваги для росії, а удари по них є цілеспрямованим терором проти цивільних. За його словами, правоохоронці послідовно відновлюють увесь ланцюг злочинного наказу – від вищого командування, яке планувало та санкціонувало атаки, до командирів і військовослужбовців, які забезпечували їх виконання, і за кожен воєнний злочин відповідатиме кожен причетний.
