Як ця історія парадоксально підкреслює привабливість південнокорейської зброї і водночас прямо ставить питання про необхідність прямої співпраці
Джерело: Defence Express
В пресі уже поширилась заява президента Польщі Анджея Дуди про те, що ця країна не стане передавати Україні уже наявне в строю Війська Польського озброєння південнокорейського виробництва, як то наприклад танки К2, самохідні артустановки K9 та навіть літаки FA-50.
Керманич Польщі наголосив, що мовляв південнокорейське озброєння було придбано за гроші польських платників податків, тому його недоцільно передавати в рамках військової допомоги України. Він також заявив, що воєнно-політичне керівництво нашої держави справді зверталось до польської сторони із запитом на передачу південнокорейського озброєння.
Від Defense Express тут вважаємо за потрібне наголосити на двох моментах. Перший – Південна Корея доволі показово мовчить у цій історії, тобто ніяк не стала висловлюватись публічно по темі, чи стала би вона схвалювати трансфер свого озброєння від “третіх країн” до України, бо справедливості заради, наприклад ті самі САУ К9 використовують також Естонія та Фінляндія, котрі попри власні обмежені ресурси давали доволі щедру військову допомогу нашій країні.
Ну і другий момент – ця історія парадоксально підкреслює привабливість південнокорейського озброєння, особливо в поточних геополітичних умовах, оскільки офіційний Сеул тут явно не береться окреслювати будь-які “червоні лінії” у використанні свого озброєння для різних покупців.
Однак тут вкотре впираємось у той момент, що для отримання південнокорейського озброєння Україні все ж необхідно напряму співпрацювати саме із Південною Кореєю, на умовах комерційного контракту.
Для початку слід звернути увагу на те, що у випадку з тією самою Польщею хоча перші зразки південнокорейського озброєння справді були поставлені в рекордні строки, але далі виникло питання про безпосереднє освоєння в строю військ як доволі тривалий процес, і тут без прямої допомоги Південної Кореї польська сторона обійтись не змогла.
Як ілюстрація – хоча Польща отримала перші К2 лише за 102 дні після замовлення, перші батальйони цих танків будуть боєздатні лише за 3 роки, або ж історія із закупівлею тих же FA-50, яка була реалізована із деякими специфічними моментами.
На цьому тлі необхідність прямої співпраці з Південною Кореєю для нашої держави стає очевидною хоча би в тому плані, щоб напряму від країни-виробника отримати технологічну допомогу в освоєнні сучасних та складних систем озброєння.
Водночас варто нагадати і про більш актуальні формати оборонної допомоги, яку б Південна Корея могла надати Україні, і про котрі ми уже раніше розповідали у своїх публікаціях. Наприклад – що Південна Корея має аж 3,4 млн 105-мм снарядів, які дуже потрібні для ЗСУ, і їх треба дати, ну і також – що якщо уже йдеться про війська КНДР на стороні РФ, то треба згадати хоч про Т-80 та БМП-3 у Південної Кореї для ЗСУ.
