Украй важливо, щоб молитва і добре діло були для нас щоденними орієнтирами в дорозі до неба, а також до духовного, національного і суспільно-політичного відродження нашої Батьківщини.
На цьому наголосив владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, у своїй проповіді до вірних у неділю, 20 травня, під час Архиєрейської Божественної Літургії в рамках щорічної прощі до Крехова, яка відбувалася 19-20 травня 2018 року.
«Ми сьогодні перебуваємо, мабуть, у найбільшому храмі України, тому що нашим куполом є блакитне українське небо, а стінами – кордони української землі від Донбасу до Карпат, від Слобожанщини до українського Криму… Ви є тут не лише як паломники, які прийшли з різних куточків нашої Батьківщини, а й присутні з нами в молитвах, турботах і думках… Ми, які є паломниками на цьому світі, скеровуємо свої кроки до небесної батьківщини. Ми просимо, щоб з дому Небесного Отця і з нашої небесної батьківщини Господь зіслав промені своєї благодаті на наш український дім, на нашу українську Батьківщину, і щоб ті промені Божої благодаті оживили, відновили і наповнили любов’ю наш рідний край. Ми зараз є тут як паломники, які йдуть і переживають це паломництво як дорогу до неба», — зазначив владика Богдан.
За його словами, першим орієнтиром і знаком, який показує нам, що ми на правильному шляху, є, звичайно, молитва. Адже небо — це не лише плід людських зусиль, це передусім Божий дар, який ми можемо і повинні випросити витривалою й наполегливою молитвою. У небі є багато святих, які, можливо, не вміли читати і писати, які не робили вражаючих чудес, а й немає жодного святого, який би не молився.
На його думку, приклад Ісуса Христа та апостолів є тим зразком ревної та щирої молитви. Адже нам варто зауважувати кожного дня на тому, як ми молимося, і про час нашої розмови з Всевишнім.
Владика додає, що нерідко диявол скаже нам спочатку, що можна помолитися пізніше, а не те, що взагалі не треба молитися. Тому нам треба бути надзвичайно чуйними, щоб не піддаватися на такі спокуси. Адже згодом він буде турбувати наші думки та серце… Тож важливо не впасти у надмірне заклопотання, а покластися на Всевишнього, тобто віддати усі журби та турботи. Господь краще здатен подбати про нас та наших рідних, бо Він любить нас та може наповнити наші серця вірою й молитвою.
«Дорога до неба, як дорога до повної свободи, вимагає зусиль, жертв, і як говорив Андрей Шептицький, щоденної муравлиної праці кожного з нас. Одна людина, навіть коли вона має владні повноваження, не перемінить країни за помахом чарівної палички. Кожен із нас мусить сказати своє слово та зробити частину домашнього завдання, щоб Україна стала іншою, кращою, достойною для наших дітей і внуків… Тому нам треба просити у Бога мудрості, щоб Він проводив нас дорогами правди!» — стверджує владика Богдан.
На його переконання, другим орієнтиром (другим крило), за допомогою якого ми піднімаємося до неба, є добрі діла та добрі наміри. Особливо це стосується у сфері суспільно-політичного життя, коли необхідно приймати важливі рішення, щоб не повестися на оманливі, пусті і солодкі обіцянки.
«Наші щоденні добрі діла мають говорити голосніше за наші слова, — закликає єпископ. — Нехай молитва і добре діло будуть нашими щоденними орієнтирами в дорозі до неба, в дорозі до духовного, національного і суспільно-політичного відродження нашої Батьківщини», — зазначає проповідник.
«Ми підносимо руки до молитви за нашу українську родину, за мир і за Боже благословення нашого народу, за мудрість провідників, за зцілення духовних і тілесних ран усіх, хто страждає від воєнного лихоліття, за силу духу і відвагу наших захисників, а також за нас самих, щоб ми були носіями Божого світла і любові. Я бажаю собі і вам, щоб ми повернувшись із найбільшого храму до своїх домівок, продовжували шлях до неба і несли у своїх серцях промінь Божого світла, благодаті і любові. Хай це світло наповнить нашу землю, а тепло любові Господа зігріє кожну людину, яку ми зустрінемо на нашому шляху», — наостанок звернувся до вірян владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
Нагадаємо, що 19-20 травня Крехівський монастир отців василіан зустрічав паломників, які прибули туди, щоб приступити до Святих Таїнств та помолитися біля двох чудотворних ікон – Богородиці та св. Миколая.
