Допомогу бійцям АТО до дня св.Миколая надають в основному пенсіонери або діти

Точки по місту розставити не змогли через те, що багато людей зголошувались і обіцяли, але так і не прийшли. Але людей можна зрозуміти – у кожного навчання, робота, особисті справи. Волонтери і самі не проти були стояти, бо головний лозунг волонтерів же всі пам’ятаємо: «Хто, якщо не ми?».

В районі зупинки Металургів, біля славнозвісного Макдональдсу, спостерігалася така тенденція – люди з нього виходять, масово в нього заходять, але 1 грн на допомогу кинути не те що відмовляються, а просто голову відвертають…

Акція проходила довго, стояли з двома скринями, а по факту отриманих коштів небагато.

Волонтер повідомляє, що підходять і кидають гроші люди, від яких і взяти не можеш. Це або пенсіонери, або діти.

Юлія в наявності мала усі документи, запрошувала подивитись звіт у контакті, прийняти участь у формуванні вантажу, навіть поїхати з ними. Адже перевіряти – це правильно!

Юлія чула в свій бік різні фрази «А хто нам поможе?», і навіть «Я а с Данєцка, ваша Украіна мой горад разграмила, а я еще буду им памагать!».

Ми вдячні людям, які і справді не лишились байдужими. Але це 10%, поважні, з усіх. Так,є люди які допомагають іншим організаціям, і це чудово. Все рівно через кого, або до хлопців то доходило. А от всі інші? Вам перед собою не соромно?

Ми ж не просимо багато, кожна гривня – це вже ваш вклад! Київ – місто-мільйонник, уявіть, якщо кожен по гривні? Чи ми, виходить, можемо лише прапори на вікна вивішувати та стрічки на сумках носити? Кому тоді потрібен такий «патріотизм»?

P.S. Скрині волонетри поки ще не відкривали, гроші та гуманітарну допомогу будуть збирати ще два дні, після чого напишуть звіт про все, що нам не все рівно!

Поки ми гріємо в теплі свої голови, вони там сплять у бліндажах та сидять в окопах на морозі. Хіба так можна???

Детальніше про Акцію тут http://vk.com/wall-26307572_1407

Фото Юлії з соцмережі :