Вже другий рік Карітас України реалізовує проект «Домашня опіка у буферній зоні». Проект створено з метою надання медико-соціального супроводу самотнім літнім людям та паліативним хворим. Соціальні працівники, які надають допомогу, – працевлаштовані місцеві мешканці. Реалізація проекту стала можливою завдяки фінансовій підтримці Карітасу Австрії та Австрійської агенції з розвитку (ADA).
З початку проекту представники Карітасу провели моніторинг по селах буферної зони, підконтрольних Урядові України, та зібрали інформацію про людей, що потребують допомоги. З числа небайдужого до сусідського горя місцевого населення було сформовано команду допомоги літнім та хворим людям.
До роботи було залучено 200 місцевих осіб, які працюють у різних локаціях вздовж буферної зони. Кожен з них пройшов навчання та практичні тренінги на тему: «Опіка над хворими, котрі потребують сторонньої допомоги. Догляд. Психологічний супровід. Переміщення». Загалом допомогу в рамках проекту отримують близько 600 мешканців буферної зони.
Однак не все було так гладко на початку проекту, – так, за словами локального координатора Іващенко Івана, частина майбутніх бенефіціарів с підозрою ставилися до співробітників фонду. Особливо це стосується віддалених від районного центру селищ, де люди, яким потрібна така допомога, вже звикли відчувати себе покинутими самі на себе. Проте ввічливість, розуміння, співчуття та індивідуальний підхід до кожного, хто звертався до Карітасу, дали свій позитивний результат. Зараз потребуючі з нетерпінням чекають візиту працівників фонду не тільки для того, щоб отримати медичні консультації та супровід, а ще й поділитися своїми проблемами або досягненнями.
Медичний експерт Чебук Ольга з Мар’їнки також зазначає, що коли рік тому вона прийшла працювати у проект, то бачила в очах людей недовіру та вже невдовзі підопічні щоразу дякували да допомогу та турботу. «Головне, що вдалося мені досягти у проекті, це те, що навіть найскандальніші наші мешканці тепер приходять до нас і спілкуються з повагою та довірою. Дякую Карітасу за можливість самореалізації та за допомогу моїм землякам!», – додає Ольга.
Варто зазначити, що Карітас має 20-річний досвід надання медико-соціального супроводу за місцем проживання. На сьогодні всі послуги Домашньої опіки надаються відповідно до державних стандартів паліативного догляду. Тарас Артеменко, координатор проекту в Карітасі Маріуполь, пояснює деталі співпраці з доглядальниками: «Місцеві мешканці працюють з нами за договором співпраці. Кожен з них доглядає трьох літніх людей або людей з інвалідністю. П’ять днів на тиждень вони відвідують своїх підопічних та протягом години виконують все, що потрібно по господарству».
Тим часом за словами Юрія Наконечного, менеджера медичних проектів Карітасу України, на сьогодні, на жаль, потреба в такого виду допомозі продовжує зростати, а можливості зменшуються. «Люди почали відчувати підтримку Карітасу і потребу саме в проектах медичного спрямування. Надзвичайно актуально залишається медико-соіціальна допомога мешканцям окупованих території, де ситуація за потребами є ще більш гострою», додає Юрій Наконечний.
Людині, а особливо самотній, хворій та старшого віку, дуже важливо, щоб поруч були небайдужі – готові допомогти й підтримати її в біді. Насправді, неможливо передати словами, що відчуває той, кому навіть нема з ким поговорити. «Це боляче, але у мене так склалася доля, що всіх рідних поховала і тепер залишилася сама. Від команди Карітасу я отримала ліки, засоби особистої гігієни, а найголовніше, увагу та турботу. Їхня допомога для мене, хворої та самотньої – неоціненна. Я дуже вдячна, що мене взяли під опіку», – ділиться враженнями про проект мешканка смт. Андріівка.
Працівники Карітасу України повністю віддаються своїй роботі, ставлячись до бенефіціарів, як до своїх рідних. «Я інвалід по зору (сліпа повністю) залишилася одна, без родичів, потребувала допомоги по догляду. Завдяки Карітасу я безкоштовно отримала медичний супровід й потрібні мені ліки, взимку мені привезли дрова. Але найважливіше для мене це те, що до мене з Карітасу приходить моя Олена, – варить їсти, прибирає будинок, носить воду, дрова, допомагає розтопити піч, ходить в магазин, купає мене, підстригає, робить ту роботу, яку я не можу робити сама. І лист теж вона пише з моїх слів, вона мої очі і руки», так про проект розповідає підопічна проекту з села Вільхова.
