Іран сімдесятих років був саме таким, як на фото. Жодної тобі чадри, бурки, паранджі. Уявіть, якби зараз у Україні всіх жінок змусили носити хустки.
До Ісламської революції в 1979 році ця країна прямувала в європейському напрямку, там була конкурентна економіка, населення жило добре, орієнтувалося на Європу. Вони люблять порівнювати свою мову з французькою. І вона в дечому на слух звучить подібно. Вони кажуть мерсі, “дякую”.
Іранці – не араби, категорично. В них більше відмінностей з арабами, ніж у нас навіть з росіянами. За мовою це можна порівняти з подібністю угорської і української, а не української і російської. За релігією – у них був свій зороастризм, чи не перша монотеїстична релігія.
Історія в іранців на кілька тисяч років давніша від арабських бедуїнів. Персія, Мідія, Елан, Авеста – це було ще за 1-2 тисячі років до мусульманського світу.
Вони за ментальністю, культурою – вільне суспільство. Ба навіть, якщо глянути в історію, то трошечки розпустне) Це я про чи не перші в офіційні гареми, при чому, гомосексуального характеру. Гемоеротична поезія – поширене явище.
Видатна поезія Сааді, Румі, Гянджеві, Фірдоусі, Рудакі, зрештою Омара Хаяма – скільки там вина, зкільки мудрості, зваб, любові. Це суспільство класне. Так, у них спільне з арабами лише сусідство, візуальна схожість, арабська в’язка і релігія. При чому, в Ірані шиїти, а не суніти.
Тому, я усіма руками вболіваю за ті заворушення, які відбуваються в Ірані. Я проти абсурдної поліції моралі, проти законів шаріату, які не підходять для сучасного світу. Шаріат може діяти у релігійних колах, але країна має бути світською.
Автор – koroboro
